Список жінок-глав держав та урядів
стаття-список у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Список жінок-глав держав та урядів?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Це список виборних, призначених та престолонаслідних жінок, які будь-коли обіймали посади глав держав (королеви, імператорки, цариці, президентки) та урядів (прем'єр-міністерки, віцепрезидентки, статські радниці) постійно чи тимчасово та незалежно від тривалості перебування на посаді.
В усіх патріархатних суспільствах з їхнім ієрархічним розподілом влади між чоловіками та жінками, з прадавніх часів і до здобуття суфражизмом та фемінізмом у XX столітті виборчого права для жінок, жінки мали дуже обмежений доступ до влади (так само, як і до релігійної еліти, високооплачуваної праці та освіти), тому очолювали держави та уряди як правлячі монархи вкрай рідко, радше, як виняток (див. Список правлячих королев), і найчастіше це відбувалось:
- у випадку неспроможності обіймати посаду чоловіка-монарха (смерть, хвороба (особливо психічна), воєнні походи, полон) або престолонаслідного сина (малолітність),
- тимчасово й на короткий час: у статусі регентки (правління замість монарха) чи Королеви-консорт (дружини монарха, зазвичай усунутої від функцій правління).
- власного спадкування жінками престолу (Suo jure).
Традиційні системи престолонаслідування за правом первородства теж усували жінок від влади:
- Патрилінійна (агнатична, салічна) система: жінки повністю виключені з права спадкування (діяла у Франції, Бельгії, Швеції, Італії, Данії, Пруссії. Протягом XX ст. скасована в усіх європейських монархіях, нині діє лише в Японії).
- Агнатично-конатична (напівсалічна, австрійська): жінки допускаються до спадкоємства лише за відсутності всіх нащадків-чоловіків династії (Австрія, Російська імперія, Греція, Баварія);
- Когнатична (кастильська, англійська): жінки усуваються від спадкування в межах однієї лінії, наприклад, молодший брат усуває старшу сестру, але дочка старшого брата виключає дядька (Велика Британія, Іспанія, Монако, раніше Португалія).
- Матрилінійна (утробна) прімогенітура, де з престолонаслідування виключені чоловіки, в Європі невідома.
Жінки, яким вдавалося отримати доступ до влади на довший термін та (або) впровадити за час свого правління якісні зміни, покращити суспільне життя, увіковічувалися в мистецтві (модерним прикладом якого є Поверх спадщини), міфологізувалися (як, наприклад, Дідона), оточувались припущеннями (наприклад, чутки про те, що Єлизавета І була чоловіком). Частина богинь та персонажок міфів, імовірно, колись була правительками.
Недостатня представленість жінок у владі призводить до гендерної нерівності та дискримінації, які проявляються у насильстві проти жінок, нерівній оплаті праці (та її неоплаті), поширенню проституції та порнографії, андроцентризму в мові[джерело?]. Поширення гендерних стереотипів у суспільстві (на кшталт «жінки в політиці гірші за чоловіків», «жінки — неефективні на лідерських позиціях») замикає коло та поглиблює утиск жінок.
Лише у XIX та XX століттях жінки в деяких країнах отримали змогу обиратися на владні посади вищих щаблів незалежно від стосунку до чоловіків на таких посадах (кровна чи шлюбна спорідненість), а за політичним резюме, і також на стандартні строки для цих посад (президентської, прем'єрської, генерал-губернаторської, капітан-регентської тощо), обіймати їх постійно та офіційно.
Першою жінкою-прем'єркою стала Сірімаво Бандаранаїке у Цейлоні, зайнявши посаду в 1960—1965, а потім в 1970—1977 та 1994—2000 роках.
Першою жінкою на президентській посаді стала Марія Естела Мартінес де Перон в Аргентині у 1974 (керувала країною по 1976 рік).
Перші леді, особливо сучасні, виконують багато зумовлених статусом обов'язків, хоча посада не є офіційною і платні за працю вони не отримують.
З метою збільшення жінок у владі для рівного представництва застосовуються, зокрема:
- міжнародні моніторинги гендерної (не)рівності, такі як Глобальний звіт про гендерний розрив чи Індекс гендерного розвитку, або загальні індекси якості життя, що зазвичай мають шкалу гендерної рівності в політиці (частка жінок у владі загалом та на керівних посадах зокрема).
- загальнодержавні гендерні політики (зокрема, гендерне квотування в політиці).
- міжнародні документи, такі як Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок, та організації, такі як ООН-Жінки.
Найбільших успіхів у жіночому представництві у владі досягнуто в Швеції, де становище жінок історично вирізнялось у кращий бік на тлі інших країн. Шведські політикині складають близько 50 % уряду, що збігається зі статевим розподілом у населенні. Перша несексистська система спадкоємства (рівна прімогенітура), коли престол спадкує старша дитина монарха незалежно від статі, також введена у Швеції, проте лише в 1980 році, після чого прийнята в Норвегії, Бельгії, Нідерландах і Данії.