Оберон (супутник)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Оберо́н — другий за розміром та масою супутник планети Уран, дев'ятий за масою супутник планет Сонячної системи. Також відомий як «Уран IV». Відкритий Вільямом Гершелем 1787 року і названий Обероном на честь міфічного царя фей і ельфів, персонажа твору Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі». Це найбільш далекий від Урана серед великих його супутників. Його орбіта частково розташована за магнітосферою Урана.[1]
Дані про відкриття | |
---|---|
Дата відкриття | 11 січня 1787 |
Відкривач(і) | Гершель |
Планета | Уран |
Номер | |
Орбітальні характеристики | |
Велика піввісь | 583 520 км |
Орбітальний період | 13,46 діб |
Ексцентриситет орбіти | 0,0014 |
Нахил орбіти | 0,058° до площини екватора планети |
Фізичні характеристики | |
Видима зоряна величина | 14.1 |
Діаметр | 1522,8 км |
Площа поверхні | 7285 тис.[Примітка 1] км² |
Об'єм | 1849 млн.[Примітка 2] км³ |
Маса | 3,014× 10^21 кг |
Густина | 1,63 г/см³ |
Період обертання навколо своєї осі | 13,46 діб |
Нахил осі обертання | ~0° |
Альбедо | 0,23 |
Температура поверхні | 75 К (−198 °C) К |
Атмосфера | |
Інші позначення | |
Оберон у Вікісховищі |
За одним з припущень Оберон сформувався з акреційного диску, що існував навколо Урана відразу після утворення планети[2]. Супутник, ймовірно, має кам'яне ядро і крижану мантію, при цьому кількість льоду становить 50%, каменю — 30%, метану та азоту — 20%[3][4]. Між мантією та ядром, можливо, є шар рідкої води. Поверхня Оберона темна з червоним відтінком. ЇЇ рельєф був сформований в основному ударами астероїдів і комет, що залишили численні кратери, найбільший з яких сягає 210 км у діаметрі. Оберон вкриває система грабенів та урвищ, що утворилися внаслідок розривів поверхневої кори під час розширення внутрішніх шарів на ранніх етапах еволюції.
Оберон досліджувала лише космічна станція «Вояджер-2». Декілька знімків дозволили отримати відомості про 40% поверхні супутника.