Хржонщевський Никанор Адамович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Тржаска-Хржонще́вський Никано́р Ада́мович (пол. Nikanor Chrząszczewski рос. Хржонщевский Никанор Адамович, 26 липня (7 серпня) 1836(18360807), Перм, Російська імперія — 19 серпня (1 вересня) 1906, Київ) — український[1] гістолог і патофізіолог польського походження, один із засновників гістофізіології та санітарної освіти населення в Російській імперії, працював у Харківському (1865—1868) і Київському (1868—1888) університетах, професор, завідувач кафедри патологічної фізіології Київського університету, голова Київського товариства лікарів, популяризатор медицини. Випускник Казанського університету.
|ранг=
Никанор Адамович Хржонщевський | |||
---|---|---|---|
пол. Nikanor Chrząszczewski рос. Никанор Адамович Хржонщевский | |||
Народився |
26 липня (7 серпня) 1836(1836-08-07) Перм, Російська імперія | ||
Помер |
19 серпня (1 вересня) 1906(1906-09-01) (70 років) Київ, Російська імперія | ||
Поховання | Байкове кладовище | ||
Місце проживання | Харків, Київ | ||
Країна | Російська імперія | ||
Національність | поляк | ||
Діяльність | гістолог | ||
Alma mater | Казанський університет | ||
Галузь | медицина, загальна патологія, гістологія, санітарна освіта | ||
Заклад | Харківський університет, Київський університет Св. Володимира | ||
Вчене звання | професор Київського університету Св. Володимира | ||
Науковий ступінь | доктор медицини | ||
Відомі учні | Павло Ясинський[ru], Олексій Дудукалов[ru], Микола Афанасьєв | ||
Відомий завдяки: | відкриття альвеолярного епітелію, метод фізіологічної ін'єкції | ||
Нагороди |
| ||
Автограф | |||
Хржонщевський Никанор Адамович у Вікісховищі |
Працював у провідних німецьких лабораторіях (1861—1864), учень Рудольфа Вірхова.[2] Оволодів найкращими на той час методами гістологічних досліджень. Вперше у світі довів наявність епітелію у альвеолах легень. Розробив метод фізіологічної ін'єкції для забарвлення живих клітин і тканин, за допомогою якого дослідив будову нирок, печінки, жовчних проток, лімфатичних судин. Зробив внесок у вивчення причин інфаркту і впливу порушення кровопостачання нирок на виділення сечі. Досліджував іннервацію і кровоносні судини внутрішніх органів.
Засновник перших у світі популярних лекцій з медицини для широких верств населення[3].