Формула-1 — Гран-прі Сан-Марино 1994
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Гран-прі Сан-Мари́но 1994, офіційно: 14° Gran Premio di San Marino — перегони чемпіонату світу «Формули-1», які пройшли 1 травня 1994 року на автодромі Енцо і Діно Феррарі в Імолі, Італія. Події гонки стали важливим поворотним моментом, особливо з погляду безпеки, як у сезоні 1994 року, так і в подальшому розвитку «Формули-1».
3-й із 16 етапів сезону 1994/ Гонка №551 | ||
← 2.Тихий океан • 4.Монако → | ||
Дата | 1 травня 1994 року | |
Місце | Імола, Італія | |
Траса | Автодром Енцо і Діно Феррарі | |
Довжина кола | 4,933 км | |
Дистанція | 286,114 км (58 кіл) | |
Погода | Сонячно | |
Поул | ||
1:21.548 | Айртон Сенна | Williams-Renault |
Найшвидше коло | ||
1:24.335 (10 коло) |
Деймон Гілл | Williams-Renault |
Подіум | ||
Переможець | Міхаель Шумахер | Benetton-Ford |
2 місце | Нікола Ларіні | Ferrari |
3 місце | Міка Хаккінен | McLaren-Peugeot |
1993 ← Гран-прі Сан-Марино 1994 → 1995 |
Гран-прі був затьмарений загибеллю двох автогонщиків: австрійця Роланда Ратценбергера і триразового чемпіона світу Айртона Сенни; серйозні травми отримали Рубенс Барікелло, механіки та глядачі. Після рестарту перегонів переможцем став Міхаель Шумахер, який на прес-конференції після гонки сказав, що не відчуває задоволення від перемоги та не вважає себе щасливцем. Нікола Ларіні посів друге місце на подіумі та заробив перші очки у своїй кар'єрі; Міка Хаккінен фінішував третім. Згодом телекоментатор Бі-Бі-Сі Мюррей Вокер оцінив день перегонів словами: «За моєї пам'яті це найчорніший день для автогонок Гран-прі»[1].
Нещасний випадок призвів як до посилення заходів безпеки в автоспорті, так і до реформи Асоціації гонщиків Формули-1 (GPDA). Правила «Формули-1» після гонки націлено на зменшення швидкості болідів, а на нових трасах, як от Сахір, — зони безпеки розширено, щоб уповільнити боліди, перш ніж вони вріжуться в стіну.
Згодом італійськими прокурорами було порушено судову справу проти шести осіб за обвинуваченням у смерті Сенни: усіх обвинувачуваних було виправдано, хоча апеляція і касація тривали 11 років.