Тайна вечеря (картина Ге)
картина українського та російського живописця Миколи Ґе (1863) / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Тайна вечеря (картина Ге)?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
«Та́йна вече́ря» — картина українського живописця Миколи Ґе (1831—1894), завершена 1863 року. Вона є частиною колекції Державного російського музею в Санкт-Петербурзі (інв. Ж-4141). Розмір картини — 283 × 382 см[1].
Та́йна вечеря | |
Автор | Ґе Микола Миколайович |
---|---|
Час створення | 1863 |
Розміри | 283 × 382 см |
Матеріал | полотно |
Техніка | олія |
Місцезнаходження | Російський музей (Санкт-Петербург, Росія) |
Микола Ґе працював над цим полотном у 1861—1863 роках у Флоренції під час його пенсіонерської поїздки закордон. Після того як Ґе привіз картину до Петербурга, вона експонувалася на Академічній виставці 1863 року. Рада Академії мистецтв високо оцінила майстерність художника, проявлену ним при написанні картини, і надала йому звання професора історичного живопису, а саме полотно придбав імператор Олександр II для музею Академії мистецтв[2][3].
На картині зображена тайна вечеря — описана в Новому Заповіті остання трапеза Ісуса Христа з його дванадцятьма апостолами, під час якої він передбачив, що один з них — Юда Іскаріот — зрадить його[4]. Цей сюжет був популярним серед митців у галузі християнського мистецтва — свої версії зображення останньої вечері Ісуса Христа, серед решти, створили Леонардо да Вінчі, Сальвадор Далі, Доменіко ді Бігорді, Андреа дель Кастаньйо.
Картину спіткав успіх, її багато обговорювали, але ставлення критиків до неї різнилося: одні схвалювали новаторське трактування євангельського сюжету, а інші, водночас, вважали, що образи Христа та апостолів є занадто далекими від традиційного розуміння, і вони написані недостатньо переконливо[5].
Микола Ґе створив щонайменше два зменшених авторських повторення картини, одне з яких належить до колекції Державної Третьяковської галереї, а інше перебуває в Саратовському державному художньому музеї імені Радищева[1].