Папірус Весткар
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Папірус Весткар (англ. Westcar Papyrus) — важливий документ давньєгипетської літератури[2]. Папірус названо на честь його перших європейських власників — членів родини Весткар. З 1886 року перебуває у колекції папірусів Єгипетського музею Берліна. Нині папірус Весткар в інтересах збереження демонструється за неяскравого штучного освітлення[3]. Вперше повна публікація перекладу тексту папірусу була здійснена німецьким єгиптологом Адольфом Ерманом 1890 року. Папірус традиційно датується добою гіксоського володарювання (бл. XVIII–XVI ст. до н. е.). Описані в папірусі події відбувались приблизно на тисячоліття раніше — у XXVI ст. до н. е. Такий факт не дозволяє використовувати папірус Весткар як повноцінне історичне джерело, тим більше, що за своїм змістом він є збіркою легенд і казок. Зустрічається також датування папірусу XXVI–XX ст. до н. е[4].
Папірус Весткар | |
Дата створення / заснування | 18 століття до н. е. |
---|---|
Країна походження | Стародавній Єгипет |
Мова твору або назви | середньоєгипетська мова |
З матеріалу | папірус |
У збірках | Єгипетський музей у Берліні |
Інвентарний номер | 3033[1] |
Статус авторських прав | 🅮 |
Папірус Весткар у Вікісховищі |
Слухачем тих казок є Хуфу (Хеопс), цар IV династії та будівничий знаменитої Великої піраміди, якому царевичі один за одним (п'ять синів фараона, схоже, у порядку старшинства) розповідають казки. Окрім тих казок, окрема частина оповідання повідомляє про богообраність перших царів V династії. Перші переклади папірусу німецькою та англійською мовами виходили із назвами «Казки папірусу Весткар»[5], «Фараон Хеопс і чаклуни»[6] та «Казки Фараона Хеопса»[7].