Езоп
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Езоп (грец. Αίσωπος, жив у VI столітті до н. е.) — видатний байкар, засновник жанру байки, так званий «Батько байки».
Езоп | |
---|---|
дав.-гр. Αἴσωπος | |
Народився |
620 до н. е.[1] Месембрія, Несебир, Бургаська область, Болгарія |
Помер |
564 до н. е. Дельфи, Дельфи[d], Phocis Regional Unitd, Центральна Греція |
Діяльність | байкар, міфограф, філософ, письменник |
Знання мов | давньогрецька[1][2] |
Magnum opus | байки Езопа |
Суспільний стан | раб |
IMDb | ID 0012635 |
|
Писав байки, героями яких були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. В образах тварин висміював обмежених і темних людей, їхні вади — зокрема захланність. Точну кількість байок не встановлено, але вважають, що Езопу належить близько чотирьохсот. В (індексі (списку) Перрі[en]) вказано понад сімсот, хоча є велика імовірність, що до нього включено байки авторів, які творили раніше або пізніше за Езопа. Жодних його рукописів і оригіналів творів до наших днів не дійшло — його твори у IV—III ст. до н. е. упорядкував Деметрій Фалерський, але збірка не збереглась. Відомі лише віршовані переробки творів Езопа, написані Федром, Бабрієм та Авіаном. Римський письменник II століття Авл Геллій писав про нього: «Езоп, фригійський байкар, не випадково вважався мудрецем; свої корисні поради і настанови він давав без суворої владності, як це звичайно роблять філософи, а вигадував дивні та цікаві притчі; розумно і прозорливо обдумані історії передавав людям з якоюсь принадою для слуху».
Чимало байок запозичили у Езопа та використали їх Жан де Лафонтен та Леонід Глібов.