Ultraviolence (альбом)
альбом / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Ultraviolence (альбом)?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Ultraviolence (укр. «Ультранасилля») — третій студійний альбом американської співачки Лани Дель Рей, що вийшов на лейблах Interscope і Polydor 13 червня 2014 року. Спочатку, після випуску попереднього альбому, Born to Die, Лана не планувала працювати над новою музикою. Однак до листопада 2013 року вона все ж зібрала матеріал і розпочала запис майбутньої платівки, виступивши також у ролі продюсера. Коли процес запису закінчився, співачка познайомилася з Деном Ауербахом із рок-гурту The Black Keys. Разом вони вирішили повністю змінити стиль Ultraviolence та перезаписати більшу частину пісень, чим вони й займалися до кінця зими 2014 року у Нашвіллі. Таким чином, Ауербах став основним продюсером альбому.
Ultraviolence | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Студійний альбом | |||||||
Виконавець | Лана Дель Рей | ||||||
Дата випуску | США • 13 червня 2014 | ||||||
Записаний |
2013-2014 | ||||||
Жанр |
Психоделік-рок[1] • дрім- поп[2] • бароко-поп[3][4] | ||||||
Тривалість | 51:24 | ||||||
Мова | Англійська | ||||||
Студія звукозапису | Easy Eye Sound (Нашвілл) • The Bridge (Ґлендейл) • Electric Lady Studios (Нью-Йорк) • Echo Studio (Лос-Анджелес) • The Church Studios (Лондон) • The Green Building (Санта-Моніка) | ||||||
Лейбли | Interscope[5] • Polydor[4] | ||||||
Продюсер |
Лана Дель Рей • Ден Ауербах[en] Пол Епворт • Лі Фостер Даніель Хіт • Грег Керстін Рік Новелс • Блейк Стренетен | ||||||
Професійні огляди | |||||||
Хронологія Лана Дель Рей | |||||||
| |||||||
Сингли з Ultraviolence | |||||||
|
Пісні платівки витримані в таких стилях, як дезерт-рок, психоделічний рок та софт-рок. У записі використовувалися в основному електрогітара та дванадцятиструнна гітара, ударні, мелотрон. Музичні критики тепло прийняли Ultraviolence та особливо відзначили вокал співачки, а також вплив Ауербаха, що надав платівці стилю року кінця 1950—1960-х. У текстах альбому, який Марк Річардсон із Pitchfork назвав концептуальним, присутні переважно ті ж теми, що і в Born to Die — любов та юність, зрада у стосунках, значення грошей у житті, сексуальність, психотропні речовини. Чимало рецензентів звернули увагу на еволюцію музичного стилю Дель Рей після Born to Die. Однак, співачку звинуватили у романтизації домашнього насилля і токсичних стосунків, поставивши під сумнів її ставлення до фемінізму. Найчастіше предметом суперечок ставала головна пісня, зокрема рядок «Він ударив мене, і це було немов поцілунок», запозичена з композиції «He Hit Me (And It Felt Like a Kiss)» групи The Crystals. Тим не менш, платівка фігурувала в багатьох списках найкращих альбомів року.
Ultraviolence мав глобальний комерційний успіх, очоливши чарти п'ятнадцяти країн, включаючи Австралію, Канаду та Велику Британію. За тиждень після релізу в усьому світі було продано понад 800 тисяч копій платівки; крім того, альбом став першою роботою Дель Рей, яка очолила американський альбомний чарт Billboard 200. За підсумками року він зайняв четверте місце в рейтингу найпопулярніших альбомів жінок-виконавиць у США, поступившись релізам Бейонсе, Тейлор Свіфт і Барбри Стрейзанд. Платівці передували чотири сингли: «West Coast», «Shades of Cool», «Ultraviolence» та «Brooklyn Baby».