Галісійсько-португальська мова
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Галісі́йсько-португа́льська мова (гал. galego(galaico)-portugués, порт. galego(galaico)-português) — романська мова, що побутувала у IX—XV століттях на північному заході Піренейського півострова, на теренах середньовічної Галісії та Португалії. Також — загальна назва романських говорів XII-XIV століть на теренах Галісії та Португалії. Належала до західних іберо-романських мов індоєвропейської групи. Розвинулася на основі народної латини на території північніше річки Дору, в Галісії й Північній Португалії. В ході Реконкісти поширилася на решту португальської території. Мала писемність на основі латинської абетки. З 1290 року — мова судочинства в Португальському королівстві. Відома завдяки ліричній поезії трубадурів місцевої традиції, найяскравіший представник якої — португальський король Дініш. На основі цієї мови розвинулися фальська і єврейсько-португальська мови. У XV столітті розділилася на дві окремі мови — галісійську і португальську. Мертва мова. Інші назви — ста́ро-галісі́йська, або ста́ро-португа́льська мова.
Галісійсько-португальська мова | |
---|---|
Район поширення галісійсько-португальської (Х ст.) | |
Поширена в | Галісійське королівство, Астурійське королівство, Леонське королівство, Португальське графство і Португальське королівство |
Регіон | Галісія, Португалія |
Писемність | Латиниця |
Класифікація | |
Офіційний статус | |
Офіційна | Португальське королівство (1290—1400) |
Коди мови |