Вистрибуюча міна
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вистрибуюча міна — це протипіхотна міна, розроблена для використання на відкритих площах. Після спрацювання детонатора, невеликий заряд вистрілює тіло міни на висоту 0,9–1,2 метри у повітря, де вибухає головний заряд який розкидає осколки приблизно на рівні талії
Під час Другої світової війни німці широко використовували міну S-mine. Іншими країнами які використовували вистрибуючі міни були США, СРСР, В'єтнам та країни колишньої Югославії. Китай та Італія також випускали їх. Деякі міни можна було використовувати у стандартний 60 мм фугасний мінометний снаряд з покращеним дистанційним детонатором який активувався зарядом.
Такі міни дорожчі за звичайні протипіхотні міни і їх не можна просто розкидати на землі. Їх потрібно приховати у землі, вони підходять для встановлення засідок, але повинні мати натяжний шнур. У конструкції міни використано багато сталі, тому їх легше знайти металошукачами. Проте, на тому ж полі можна встановити міни з мінімальною кількістю металу, які важко розмінувати.