120 днів Содому
роман 1785 року французького письменника Маркіза де Сада / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
«120 днів Содому, або Школа розпусти» (фр. Les 120 journées de Sodome ou l'école du libertinage) — незакінчений роман французького письменника Маркіза де Сада, написаний в 1785 році, але вперше опублікований в 1904 році, коли був віднайдений його рукопис[1]. Сюжет, який описують як садистський, порнографічний[2] та еротичний[3], обертається навколо історії чотирьох заможних розпусників, що задумали відчути найбільшу сексуальну насолоду, отриману в оргіях. Задля цього вони на 4 місяці переїхали до самітного замку в Шварцвальді з гаремом з 36 людей, в основному хлопчиків і дівчаток підлітків[4]. Також там були присутні чотири утримувачки борделів, які розповідали історії зі свого життя. Ці розповіді збуджували розпусників, після чого вони починали ґвалтувати і катувати своїх жертв; катування ставали все більш жорстокими і закінчились вбивством майже усіх жертв.
120 днів Содому, або Школа розпусти | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Les 120 Journées de Sodome ou l'école du libertinage | ||||
Титульна сторінка першого видання 1904 року | ||||
Жанр | еротика, порнографія, роман | |||
Форма | роман | |||
Тема | садомазохізм | |||
Автор | Маркіз де Сад | |||
Мова | французька | |||
Написано | 1785 | |||
Опубліковано | 1904 | |||
Країна | Франція | |||
Видавництво | Club des Bibliophiles (Париж) | |||
ISBN-10: | 978-0141394343 | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі |
Роман не був закінчений. Перший розділ був детально описаний, як його і запланував де Сад, решта ж частин існують лише у формі чернетки з примітками, часто з графічним описом сцен.
Де Сад писав роман таємно протягом 37 днів під час перебування у в'язниці Бастилії в 1785 році. Незабаром після того, як його перевели до іншого місця, Бастилію атакували революціонери, через що решту життя де Сад вважав, що його робота була назавжди втрачена. Однак рукопис було віднайдено та відновлено невідомою особою, після чого він переходив з рук в руки до моменту публікації в 1904 році[1]. Лише в другій половині ХХ століття роман став доступним у Великій Британії, США та Франції[2], після чого його було перекладено на багато мов. Через детальний опис сексуального насильства і крайньої жорстокості книга залишалась надзвичайно суперечливою, зрештою її було заборонено в багатьох країнах[5]. Попри це роман продовжував викликати значний інтерес у студентів, істориків та літературних критиків[1].