Ґабріель Моно
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ґабріель Моно (фр. Gabriel Monod; 7 березня 1844, Енґувіль — 10 квітня 1912, Версаль) — французький історик і публіцист.
Коротка інформація Ґабріель Моно, фр. Gabriel Monod ...
Ґабріель Моно | |
---|---|
фр. Gabriel Monod | |
Народився |
7 березня 1844(1844-03-07)[1] Енгувіль |
Помер |
10 квітня 1912(1912-04-10)[2][3][…] (68 років) Версаль |
Поховання | Гонар[4] |
Країна | Франція |
Діяльність | медієвіст, історик, викладач університету, письменник |
Alma mater | Вища нормальна школа |
Вчителі | Georg Waitzd |
Знання мов | французька[1] |
Заклад | Паризький університет, Колеж де Франс і Практична школа вищих досліджень |
Учасник | французько-прусська війна |
Членство | Академія моральних і політичних наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Нідерландська королівська академія наук і Société de l'histoire de Paris et de l'Île-de-Franced |
Нагороди | |
Закрити
Пропрацювавши деякий час у архівах Флоренції, Моно присвятив себе вивченню історії. З 1880 року був викладачем у паризькій Вищій нормальній школі. Видав твори та праці з історії Меровінгів (1872—1885), Каролінгів (1898) та ін[5].
З 1872 Габріель Моно був одружений з Ольгою (1850—1953), молодшою дочкою Олександра Герцена.
Моно переклав монографію Вільгельма Юнгганса[de] про Хлодвіга «Geschichte der Frankischen Könige Childerich and Chlodovech» (Геттінген, 1857) і помістив безліч статей в журналі «Revue Historique[fr]», одним із засновників якого він був[5].