Ґабріеле Венеціано
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ґабріеле Венеціано (італ. Gabriele Veneziano; нар. 1942 року, Флоренція, Італія) — італійський фізик-теоретик, засновник Теорії струн. Між 1968 і 1972 працював в MIT і ЦЕРНі. У 1972 став професором фізики в інституті Вейцмана, а в 1976 йому була запропонована посада в теоретичному відділі ЦЕРН у Женеві, Швейцарія, де він пропрацював понад 30 років. Очолює кафедру фізики елементарних частинок, гравітації і космології в Колеж де Франс в Парижі, Франція.
Ґабріеле Венеціано | |
---|---|
італ. Gabriele Veneziano | |
Народився |
7 вересня 1942(1942-09-07)[1][2] (81 рік) Флоренція, Королівство Італія[2] |
Країна |
Королівство Італія Італія |
Діяльність | фізик, викладач університету |
Alma mater |
Флорентійський університет Науково-дослідний інститут імені Вейцмана Массачусетський технологічний інститут |
Галузь | теоретична фізика |
Заклад |
Колеж де Франс[3] CERN |
Науковий керівник | Harry J. Lipkind |
Членство |
Французька академія наук Національна академія дей-Лінчей Туринська академія наук[2] |
Нагороди |
|
Особ. сторінка | college-de-france.fr/fr/personne/gabriele-veneziano |
Ґабріеле Венеціано у Вікісховищі |
Квантова теорія струн виникла в 1968 році, коли молодий Ґабріеле Венеціано зміг описати за допомогою ідеї квантових струн сильну взаємодію адронів. Венеціано відкрив, що амплітуда парного розсіювання високоенергетичних піонів досить точно описується однією з бета-функцій, введених Ейлером. Ця амплітуда, відома як амплітуда Венеціано, інтерпретується зараз як амплітуда розсіювання тахіонів, які відповідають чотирьом відкритим струнам.