Чорна металургія Люксембургу
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Чорна металургія Люксембургу (люксемб. Siderurgie zu Lëtzebuerg) — галузь обробної промисловості Люксембургу, якою в наш час (2020) створюється лише приблизно 2 % суми доданої вартості.[1] Однак в минулому, — з кінця 19 століття (приблизно з 1891 року) і більшу частину 20 століття, — металургійна промисловість експортного напряму мала напрочуд велике значення в економиці Люксембургу, однієї з найменших країн світу, вона була основою економіки країни і мала провідне значення у промисловості[1][2] поряд з видобуванням залізної руди. Розвиток чорної металургії в Люксембурзі досяг високого рівня. За виробництвом чавуну і сталі на душу населення Люксембург посідав 1-е місце у світі (12 — 15 тис. т, що в десятки разів було більше ніж в інших країнах з розвинутою чорною металургією). У перші 2 десятиліття 20 століття за обсягами виробництва чавуну і сталі Люксембург посідав 6 місце серед країн світу. Люксембурзька металургійна компанія «Арбед» у 20 столітті входила в десятку найбільших металургійних компаній капіталістичного світу. В наш час (2021) у Люксембурзі, у місті Люксембург, розташована штаб-квартира найбільшої в світі металургійної компанії «ArcelorMittal».
Розвиток чорної металургії в Люксембурзі став можливим завдяки значним запасам залізної руди на півдні країни, що є продовженням Лотаринзького залізорудного басейну в межах країни. До Першої світової війни чорна металургія Люксембургу значною мірою залежала від німецького капіталу, після неї контролювалася бельгійсько-французьким капіталом.
Роль чорної металургії в економиці країни почала знижуватись з 1960-х років. У період з 1974 року, від початку кризи у чорній металургії країн Західної Європи, по 1992 рік виробництво сталі в країні впало більш ніж на 50 %, а кількість робочих місць у металургійній промисловості скоротилася на дві третини.[3]
У період роботи заводів повного циклу (до 1997 року) в металургійному виробництві використовували імпортні вугілля та кокс (з Бельгії і ФРН), а також місцеву і імпортну залізну руду (головним чином з Франції).[4] Головні металургійні комбінати повного циклу були розміщені біля рудників, на півдні країни — у містах Дифферданж, Еш, Дюделанж, Роданж, а також у передмісті міста Люксембург.[4]
В наш час (2019) сталь в країні виплавляється лише з металобрухту у електродугових печах.[3] Металургійні заводи країни випускають переважно сортовий прокат і балки, у значно меншій кількості — листовий прокат. У 2019 році в Люксембурзі працювало 5 металургійних заводів, на яких було виплавлено 2,119 млн. т сталі[5]:1 і вироблено 2,021 млн. т гарячекатаного прокату,[5]:7 при цьому експорт сталевих полуфабрикатів і готового металопрокату становив 2,875 млн т.[5]:9 імпорт — 1,076 млн т.[5]:12