Чилійська війна за незалежність
війна 1810-1826 років / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Чилійська війна за незалежність (ісп. Guerra de la Independencia de Chile) — збройний конфлікт між чилійськими креолами та іспанськими колоністами (віцекоролівством Перу) за незалежність Чилі від Іспанської імперії. Частина війн за незалежність іспанських колоній в Латинській Америці.
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. (січень 2024) |
Чилійська війна за незалежність | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Війни за незалежність іспанських колоній в Америці | |||||||
За годинниковою стрілкою зверху ліворуч: битва при Ель-Робле, битва при Ранкагуа, перехід через Анди, Перша хунта, Битва під Майпу | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Чилі (Patria Vieja, 1810-1814) Чилі (Patria Nueva, 1817-1826) Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати | |||||||
Командувачі | |||||||
Хосе Мігель Каррера Бернардо О'Гіґґінс Раймон Фрейре Томас Кокрен Хосе де Сан-Мартін Хуан Грегоріо де Лас-Ерас Мігель Естаніслао Солер |
Антоніо Пареха Габіно Гаінса Маріано Осоріо Антоніо де Кінтанілья Вісенте Бенавідес |
Історія Чилі | |
---|---|
| |
Доіспанська історія Чилі | |
Дослідження Чилі | |
Іспанське завоювання Чилі | |
Колоніальний період | |
Війна за незалежність | |
Консервативна республіка | |
Ліберальна республіка | |
Парламентська республіка | |
Президентська республіка | |
Радикальні уряди Чилі | |
Чилі в 1952-1970 роках | |
Чилі в епоху Піночета | |
Чилі після 1989 року | |
Портал «Чилі»
|
Після захоплення французькими військами Іспанії, колонією якої було генерал-капітанство Чилі у складі віцекоролівства Перу, імперія залишилася без монарха. У Чилі тим часом виникли три політичні течії — екстремісти, центристи та роялісти. Крім того, серед місцевої роялістської еліти була ідея підтримати дружину наступника престолу Португалії та дочку іспанського короля Карлоту Жоакіну в її прагненні захопити іспанські колонії та проголосити себе королевою Ла-Плати. Серед жодної з політичних течій не було відкритого прагнення до незалежності.
Період з 1810 по 1814 рік в історії Чилі називають Старою Батьківщиною. У вересні 1810 року в Сантьяго було створено «Урядову хунту» (Першу хунту) для управління державою. Її очолив Матео де Торо Самбрано. 1811 року відбулися вибори до Національного конгресу, в якому більшість здобули екстремісти Хуана Мартінеса де Росаса. Після заколоту Фігероа (квітень 1811) більшість екстремістів стали на позиції незалежності. Через внутрішні протиріччя наприкінці 1811 року відбулися два перевороти, внаслідок яких владу захопив Хосе Мігель Каррера, що встановив диктатуру. За його правління було встановлено дипломатичні контакти зі США. 1812 року з боку Перу розпочався іспанський наступ на Чилі, який здобув успіх за два роки. Стару Батьківщину було повалено, настав період Реконкісти.
За періоду Реконкісти (1814—1817) іспанська влада провела масові репресії проти чилійських патріотів. Частина чилійської еліти врятувалася втечею до аргентинської провінції Мендоса. Там Бернардо О'Гіґґінс та Хосе де Сан-Мартін розпочали формування визвольної армії для походу на Чилі. Водночас Мануель Родрігес очолив партизанську боротьбу.
Похід розпочався 1817 року. Чилійським патріотам за підтримки аргентинських сил вдалося зайняти частину Чилі разом зі столицею Сантьяго. Розпочала існування Нова Батьківщина. Верховним правителем було обрано Бернардо О'Гіґґінса (обіймав посаду до 1823). 12 лютого 1818 року було проголошено незалежність Чилі. Уряд проводив смертельну війну проти розбійників, які грабували сільські місцевості. Також чилійські сили брали участь у війні за незалежність Перу. Чилійська війна за незалежність завершилася перемогою Чилі 1826 року, коли іспанські колоністи капітулювали на архіпелазі Чилое — останньому своєму осередку опору.