Франц Теодор Чокор
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Франц Теодор Чокор (нім. Franz Theodor Csokor; 6 вересня 1885, Відень — 6 січня 1969, Відень) — австрійський письменник, романіст і перекладач, найбільший драматург Австрії XX століття.
Франц Теодор Чокор | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Franz Theodor Csokor | ||||
Народився |
6 вересня 1885(1885-09-06)[1][2][…] Відень, Австро-Угорщина[1] | |||
Помер |
5 січня 1969(1969-01-05)[1][2][…] (83 роки) Відень, Австрія[1] | |||
Поховання | Віденський центральний цвинтар | |||
Країна |
Австро-Угорщина Австрія | |||
Діяльність | письменник, драматург | |||
Роки активності | з 1918 | |||
Членство | Німецька академія мови і поезії | |||
Батько | Istvan Čokord | |||
Брати, сестри | Eugenie Riederd | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Франц Теодор Чокор у Вікісховищі |
Народився у Відні в родині лікаря. Дебютував у літературі 1910 року, надрукувавши власним коштом драму «Лоренціно». У ранній його творчості помітно вплив Стріндберга, Ведекінда, Верфеля. У 1913 році Чокор пів року стажувався як помічник режисера в театрі Віри Коміссаржевської. У цей час він познайомився з Миколою Євреїновим. У 1920 році переклав його комедію «Куліси душі». У 1926 році за мотивами драми Бюхнера написав п'єсу «Войцек».
Успіх Чокору принесла п'єса про розвал Австро-угорської імперії «3 листопада 1918» (1936). У 1938 році він отримав премію Франца Ґрільпарцера.
У 1938—1946 роках перебував у антифашистській еміграції, мешкав у Польщі, з початком бомбардування Варшави у 1939 році виїхав до Румунії, потім — через Югославію в Італію. Після закінчення війни повернувся до Австрії. У 1947 році став президентом австрійського відділення ПЕН-клубу.