Франсеск Пі-і-Марґаль
іспанський політик / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Франсеск Пі-і-Марґаль?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Франсеск (Франсіско) Пі-і-Марґаль (кат. Francesc Pi i Margall, ісп. Francisco Pi y Margall; нар. 19 квітня 1824[8], Барселона — пом. 29 листопада 1901, Мадрид) — іспанський політичний діяч каталонського походження, філософ, юрист, історик та письменник, очільник виконавчої влади та уряду за часів Першої іспанської республіки. Його сини Франсіско Пі-і-Арсуаґа та Хоакін Пі-і-Арсуаґа так само стали видатними політичними діячами.
Франсеск Пі-і-Марґаль кат. Francesc Pi i Margall | |
---|---|
кат. Francesc Pi i Margall | |
Президент Першої Іспанської республіки | |
11 червня 1873 — 18 липня 1873 | |
Попередник | Естаніслао Фіґерас |
Наступник | Ніколас Салмерон-і-Алонсо |
Голова Ради міністрів Першої Іспанської Республіки | |
11 червня 1873 — 18 липня 1873 | |
Президент | Естаніслао Фіґерас |
Попередник | Естаніслао Фіґерас |
Наступник | Ніколас Салмерон-і-Алонсо |
Міністр внутрішніх справ Іспанії | |
11 лютого 1873 — 18 липня 1873 | |
Попередник | Мануель Руїс Соррилья |
Наступник | Елеутеріо Майсоннаве |
Депутат Генеральних Кортесів | |
19 лютого 1869 — 8 січня 1874 | |
17 червня 1886 — 29 листопада 1901 | |
| |
Народився |
29 квітня 1824(1824-04-29)[1][2][3] Барселона, Іспанія[4] |
Помер |
29 листопада 1901(1901-11-29)[1][3][…] (77 років) Мадрид, Іспанія[4] |
Похований | Civil Cemetery, Madridd[5][6] |
Відомий як | політик, філософ, історик, письменник, правник, есперантист, адвокат, економіст, журналіст, міністр |
Країна | Іспанія |
Національність | Каталонець |
Освіта | Барселонський університет |
Alma mater | Барселонський університет |
Політична партія | Демократична партія[d] (1868) і Democratic Federal Republican Partyd |
У шлюбі з | Petra Arsuaga Goicoechead[7] |
Діти | Francisco Pi y Arsuagad і Joaquín Pi y Arsuagad |
Був республіканцем та прихильником федеративного устрою Іспанії[9], перебував під впливом Прудона, був близький до демократичного та лібертарно соціалізму. Будучи противником іспанської монархії був підданий цензурі, сидів у в'язниці, згодом опинився у вигнанні. Після Славної революції був депутатом Генеральних кортесів , в яких очолював фракцію Федеративної партії і міністром внутрішніх справ при Естаніслао Фіґерасі. Після відставки Фіґерасі, Кортеси обрали Пі-і-Марґаля Президентом, пост на якому йому довелося відстоювати проект федеральної конституції 1873 року в умовах Третьої карлистской війни і кантональної революції. Після повстання кантону Картахени подав у відставку, зважаючи на неможливість подальшого виконання своїх обов'язків.
Його інтелектуальна діяльність була присвячена в основному питанням історії, філософії та мистецтва. Пі-і-Марґаль вважається одним з найбільш представницьких та просунутих мислителів другої половини XIX століття. Він є автором великої кількості праць. Пі-і-Марґаль виконував обов'язки редактора і директора в різних газетах. Перебував у контакті з найбільшими інтелектуалами свого часу й користувався високою репутацією як в Іспанії, так і поза її межами. Завдяки своїй незаплямованою біографії, порядності та відданості політичним ідеалам, став однією з ключових фігур іспанської демократичної традиції.