Торпеда Вайтгеда
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Торпеда Вайтгеда — серія торпед британського інженера Роберта Вайтгеда[1], що стояли на озброєнні усіх великих флотів світу. Вайтгед вдосконалив розробку австро-угорського фрегаттен-капітана Джованні Лаппіса[de] (нім. Giovanni Luppis) і біля 1866 розробив самохідну торпеду, яку приводив у рух мотор, що працював на стисненому повітрі. Перша торпеда при довжині 3,35 м, діаметрі 356 мм мала масу близько 136 кг при 8 кг вибухівки і дальність дії 640 м при швидкості 6 вузлів.
Торпеда Вайтгеда | |
---|---|
Роберт Вайтгед біля своєї торпеди. 1875 | |
Тип | торпеда |
Історія виробництва | |
Розробник | Роберт Вайтгед |
Характеристики | |
| |
Торпеда Вайтгеда у Вікісховищі |
Торпеда вперше була використана 29 травня 1877, коли британський фрегат «HMS Shah[en]» спробував торпедувати перуанський монітор «Huascar». 16 січня 1878 в ході Російсько-турецької війни два катери вперше потопили турецький пароплав «Intibah». Під час Громадянської війни в Чилі 23 квітня 1891 торпедні катери вперше затопили з відстані 100 м військовий корабель — панцирний фрегат Blanco Encalada[en]. В час Другої світової війни німецький важкий крейсер Blücher був затоплений 9 квітня 1940 з фортеці Оскарборг двома ще австро-угорськими торпедами Вайтгеда.