Список птахів Коста-Рики
стаття-список у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Це перелік видів птахів, зафіксованих на території Коста-Рики. Ця центральноамериканська країна розташована в межах Неотропічного екорегіону, а її біорізноманіття дуже високе. За даними Коста-Риканського комітету рідкісних птахів та Асоціації орнітологів Коста-Рики (AOCR), станом на липень 2021 року авіфауна країни налічувала 923 види[1], більше, ніж було зафісовано на територіях континентальних США, Канади і Аляски разом узятих. Також в Коста-Риці було зафіксовано найбільшу кількість видів птахів на км² серед усіх континентальних країн Америки.
Орнітофауна Коста-Рики | |
---|---|
Птахи Коста-Рики | |
Біорегіон | |
Фауністичне царство | Біосфера |
Біогеографічний екорегіон | Неотропіка |
Місцевість | |
Континент | Північна Америка |
Країна | Коста-Рика |
Фауна вищого рангу | |
За географією | Птахи Північної Америки |
За систематикою | птахи |
За екологією | морська фауна, суходільна фауна |
За біогеографією | Неотропіка |
Період існування | |
Особливості | |
Видовий обсяг | 923 |
Серед зафіксованих 932 видів 7 є ендемічними (3 з них зустрічаються лише на острові Кокос), 69 видів є рідкісними або випадковими, а 4 були інтродуковані людьми. Ще 73 види крім Коста-Рики мешкають лише на території Панами. 27 видів, зокрема 5 ендемічних видів, є вразливими або перебувають під загрозою зникнення. 600 видів гніздяться на території країни, решта є перелітними зимуючими птахами північноамериканського походження.
Геологічна будова Коста-Рики повпливала на формування такого високого біорізноманіття. Північна і Південна Америки раніше не сполучалися суходолом, однак коли утворився Панамський перешийок відбулась розтягнута в часі подія, відома як Великий міжамериканський обмін[2]. Тоді орнітофауна Центральної Америки і, зокрема, Коста-Рики, поповнилась як північноамериканськими так і південноамериканськими видами птахів.
Частково високе біорізноманіття пояснюється широким спектром середовищ проживання, які включають в себе мангрові болота на узбережжі Тихого океану, вологі рівнини на північному сході, на узбережжі Карибського моря, посушливі рівнини на північному заході і численні гірські хребти, які досягають висоти 3500 м над рівнем моря. Ці гірські хребти, найбільшим з яких є Кордильєра-де-Таламанка, формують географічний бар'єр, який дозволяє близькоспорідненим видам самостійно розвиватися по обидва боки від гір. Яскравим прикладом цього видоутворення є бразильський манакін-короткокрил, який мешкає на карибському узбережжі і відрізняється від помаранчевого манакіна-короткокрила, який мешкає на тихоокеанському узбережжі. Близько 30 видів птахів є ендеміками гір Коста-Рики і Панами.