Список плазунів Європи
стаття-список у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Список плазунів Європи?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
У списку плазунів Європи наведений перелік усіх плазунів, що мешкають на території Європи, відповідно до аналогічного списку, опублікованого таксономічним комітетом Європейської герпетологічної спільноти (лат. Societas Europaea Herpetologica, далі просто SEH). Також наведені дані про низку плазунів, які потенційно можуть розширити видове розмаїття, чия присутність на теренах Європи сумнівна, або чий таксономічний статус є неоднозначним, і через це він не потрапив до списку, створеного комітетом.
Плазуни Європи | |
---|---|
Деякі з плазунів, що трапляються в Європі (за годинниковою стрілкою від верхнього лівого кута): Emys orbicularis — черепаха болотна, Vipera ursinii — гадюка лучна, Ophisops elegans — змієголовка струнка, Tarentola mauritanica— гекон стінний | |
Біорегіон | |
Біогеографічний екорегіон | Голарктика |
Екозона | Палеарктика |
Біом | Ліс помірної зони, степ, маквіс, прісні води, континентальний шельф |
Місцевість | |
Континент | Європа |
Фауна вищого рангу | |
За географією | фауна Європи |
За систематикою | плазуни, фауна Європи |
За екологією | суходільна фауна |
Період існування | |
Особливості | |
Видовий обсяг | 205 |
Родовий обсяг | 66 |
Чужорідні види | Trachemys scripta, Chamaeleo africanus, Tenuidactylus bogdanovi, Darevskia armeniaca, Darevskia dahli, Scelarcis perspicillata, Indotyphlops braminus, Elaphe schrenckii, Hemorrhois algirus, Lampropeltis (getula) californiae, Macroprotodon cucullatus |
Герпетофауна Європи налічує 205 видів плазунів, які разом утворюють 2 ряди (190 лускатих та 15 черепах), 21 родину та 66 родів. Слід зауважити, що в інших авторів кількість таксономічних одиниць може не збігатися, адже видовий статус деяких видів залишається дискусійним (наприклад, ситуація з Emys trinacris чи Vipera nikolskii), так само, як необхідність виокремлення певних родин чи родів (Zamenis scalaris чи Rhinechis scalaris, Laudakia caucasica чи Paralaudakia caucasica, Natricidae чи Natricinae). У списку SEH також наведена Parvilacerta parva, однак її ареал проживання не входить до досліджуваного комітетом.
Не всі рептилії є автохтонними. 10 видів є алохтонними, але вони утворили стійкі популяції на території Європи: Trachemys scripta, Chamaeleo africanus, Tenuidactylus bogdanovi, Darevskia armeniaca, Darevskia dahli, Indotyphlops braminus, Elaphe schrenckii, Hemorrhois algirus, Lampropeltis (getula) californiae, Macroprotodon cucullatus, Scelarcis perspicillata. Варто зазначити, що троє з цих плазунів інтродуковані до України і тільки до неї: це T. bogdanovi, D. armeniaca та D. dahli. Якщо брати до уваги, що наявні відомості про знахідки на території України T. scripta, то українських «інтродукованих» видів може бути 4[1][2]. Низка плазунів хоч є європейськими, однак проникають у нетипові для себе місцини, наприклад, Podarcis sicula проникла в низку середземноморських країн[3], а Podarcis muralis — до Великої Британії[4], України[5] та деяких інших країн.
Слід зазначити, що в майбутньому число видів та родів може змінитися, як завдяки постійним новим дослідженням, так і завдяки інтродукції нових видів, що часто є негативним явищем. Так, великі обсяги продажу T. scripta та її подальший випуск власниками в дику природу призвели до її інтродукції у багатьох місцях Європи. Пізніше торгівля цією черепахою була заборонена, оскільки вона вважається інвазивним видом, що витісняє аборигенні види черепах. Втім, продавці швидко перейшли на продаж інших черепах і в літературі постійно з'являються відомості про їхній потенціал до утворення стійких популяцій. Особливо високі шанси мають Chelydra serpentina, Apalone spinifera, Apalone mutica, Sternotherus odoratus, Pelomedusa subrufa, Graptemys geografica, Pelodiscus sinesis, Chrysemys picta та Graptemys pseudogeografica[6][7].