Ромська діаспора
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Роми мають кілька окремих популяцій, найбільшою з яких є роми та кале, які досягли Анатолії та Балкан на початку ХІІ століття в результаті міграції з Індійського субконтиненту приблизно в І-ІІ століттях нашої ери.[1][2] Вони оселилися на території сучасної Туреччини, Греції, Сербії, Румунії, Хорватії, Молдови, Болгарії, Північної Македонії, Угорщини, Албанії, Косово, Боснії та Герцеговини, Чехії, Словенії та Словаччини, за кількістю, та Іспанії. З Балкан вони мігрували по всій Європі, а в ХІХ та наступних століттях – до Америки. Чисельність ромів у Сполучених Штатах оцінюється в понад один мільйон.[3]
Ромська діаспора |
Немає жодного офіційного чи надійного підрахунку чисельності ромського населення в усьому світі.[4] Багато ромів відмовляються реєструвати свою етнічну приналежність в офіційних переписах через страх дискримінації.[5] Інші є нащадками змішаних шлюбів з місцевим населенням і більше не ідентифікують себе лише як роми або взагалі не ідентифікують себе.
Станом на початок 2000-х років приблизно від 4 до 9 мільйонів ромів проживало в Європі та Малій Азії [6], хоча деякі ромські організації оцінюють цифри до 14 мільйонів.[7]
Значні ромські популяції знаходяться на Балканському півострові, у деяких державах Центральної Європи, в Іспанії, Франції, Росії та Україні. Загальна кількість ромів, які живуть за межами Європи, переважно на Близькому Сході, у Північній Африці та в Північній і Південній Америці, і загалом їх оцінюють у понад два мільйони.[8][9] Деякі країни не збирають дані за етнічною приналежністю.
Більшість заокеанських ромських спільнот було засновано в ХІХ столітті еміграцією з Європи. Були роми з Христофором Колумбом під час його третьої подорожі на Еспаньолу в 1498 році.[10]
Роми ідентифікують себе як окремі етноси частково на основі територіальних, релігійних, культурних і діалектних відмінностей, а також самоназви. Основні гілки:[11][12][13][14]
- Роми, зосереджені в Центральній і Східній Європі та Італії; вони емігрували (переважно з ХІХ століття і далі) до решти Європи, а також Америки.
- Кале, здебільшого в Іспанії (див. Гітанос), але також у Португалії (див. Роми Португалії), Південній Франції та Латинській Америці.
- Фінські кале, у Фінляндії ; спільноти існують і в Швеції.
- Валлійські кале у Вельсі, зокрема в північно-західній частині країни в валлійськомовних областях
- Романичаль, в Англії. Спільноти також існують у Сполучених Штатах, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці, Північно-Східному Вельсі, Південному Вельсі та Скоттіш-Бордерс.
- Сінті, у німецькомовних районах Європи та деяких сусідніх країнах
- Мануш, у франкомовних регіонах Європи (французькою: Manouche)
- Роми Швеції та Норвегії переважно проживають у південних частинах країни.
- Шотландські рівнинні ґіпсі також вважаються ромською групою (принаймні англійськими романічали і валійськими кале), хоча вони теоретично вважаються утвореними злиттям між ромами та корінною групою мандрівників. Їхня мова переважно походить від ромської.
- Роми-мусульмани, хорахане, романлар у Туреччині та на Балканах.
- Роми Близького Сходу[15].
Роми мають додаткові внутрішні відмінності, з групами, визначеними як башальде; чурарі; лорі; унгаріца; ловарі з Угорщини; мачвая (machavaya, machwaya, або macwaia) із Сербії; ромунґро з Угорщини та сусідніх карпатських країн; ерлідес (Єрлій, Арлі); хорахаї (ксораксан) з Греції та Туреччини; бояш (lingurari, ludar, ludari, rudari, zlătari) від румунських/молдовських гірників; урсарі з румунського/молдовського дресирувальників ведмедів; аргінтарі від срібників; аурарі від золотарів; флорарі від флористів; і лаурари зі співаків.