Піррова війна
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Піррова війна (280–275 до н. е.) — серія військових конфліктів за участю грецьких держав (Епір, Македонія і міста-держави Великої Греції), римлян, італійських народів (насамперед самнітів та етрусків), і карфагенян у складі різних політичних союзів.
Піррова війна | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Походи Пірра Епірського на південь Італії та Сицилію | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Римська республіка Карфаген |
Епір Велика Греція Самніти | ||||||
Командувачі | |||||||
Публій Валерій Левін Публій Децій Мус Маній Курій Дентат |
Пірр Епірський |
Піррова війна почалася як незначний конфлікт між Римом і містом Тарент через порушення військово-морського договору одним із римських консулів. Тарент, зі свого боку, надав допомогу грецькому правителю Пірру Епірському в його конфлікті з Керкірою, і попросив військової допомоги з Епіра. Пірр виконав своє зобов'язання перед Тарентом і приєднався до складного ряду конфліктів, які залучали Тарент, Фурії (та інші міста Великої Греції), римлян, самнитів та етрусків. Пірр також втягнув себе у внутрішні політичні конфлікти Сицилії та сицилійську боротьбу проти карфагенського панування.
Причетність Пірра до регіональних конфліктів Сицилії помітно зменшила карфагенський вплив на острові. Зрештою, війна не спровокувала ніяких великих територіальних змін в Італії, але все ж таки мала важливе історичне значення. Піррова війна наочно показала, що держави Стародавньої Греції по суті стали нездатні захищати незалежні колонії, а римські легіони склали гідну конкуренцію арміям елліністичних держав — домінуючій військовій силі Середземномор'я того часу. Перемога відкрила шлях римського панування над містами-державами Великої Греції та сприяла зміцненню влади в Італії. Військові досягнення Риму в міжнародних конфліктах посилили протистояння з Карфагеном, яке досягло кульмінації у Пунічних війнах.
У лінгвістиці Піррова війна — джерело виразу «піррова перемога» — термін, який означає перемогу з невиправдано великими втратами. Це вираз приписано Пірру філософом і біографом Плутархом, який описав реакцію Пірра на повідомлення переможного бою в такий спосіб:
Сигнал до відступу подали обидві сторони, і кажуть, що Пірр зауважив комусь, хто радів перемозі: «Якщо ми отримаємо ще одну таку перемогу над римлянами, то остаточно загинемо»[1]