Право ґрунту
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Право ґрунту чи принцип права ґрунту або ж права землі (лат. ius soli, юс солі) — принцип набуття особою при народженні громадянства тієї держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства її батьків.
Право ґрунту набуло поширення у феодальну епоху, факт народження на території, підвладній конкретному суверену, встановлював правовий зв'язок підданства. Цей принцип домінував у Європі до кінця XVIII ст.
Принцип права ґрунту дістав широке застосування в законодавстві тих країн, які були зацікавлені у збільшенні чисельності свого населення шляхом залучення іммігрантів (США, Велика Британія, Бразилія тощо). У більшості держав цей принцип почав застосовується в поєднанні з принципом «права крові».