Посмертні записки Піквікського клубу
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
«Посмертні записки Піквікського клубу» (англ. The Posthumous Papers of the Pickwick Club) — перший роман англійського письменника Чарлза Дікенса, виходив у вигляді фейлетонів із квітня 1836 по листопад 1837. Роман приніс молодому письменнику славу завдяки яскравим, колоритним і водночас реалістичним образам, у яких англійці могли впізнати себе самих у дещо перебільшеному гротескному вигляді.
Посмертні записки Піквікського клубу | ||||
---|---|---|---|---|
англ. The Posthumous Papers of the Pickwick Club, Containing a Faithful Record of the Perambulations, Perils, Travels, Adventures and Sporting Transactions of the Corresponding Members | ||||
Титульна сторінка фейлетонного видання 1836 року. | ||||
Жанр | гумор, сатира | |||
Форма | роман[1] | |||
Автор | Чарлз Діккенс | |||
Мова | англійська | |||
Опубліковано | 1836 - 1836 (20 випусків) | |||
Країна | Англія | |||
Видавництво | Chapman & Hall | |||
Ілюстратор | Robert Seymourd, Robert William Bussd і Hablot Knight Browned | |||
Попередній твір | Sketches by Bozd | |||
Наступний твір | Пригоди Олівера Твіста | |||
У «Гутенберзі» | 580 | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі |
Дікенс взявся за роботу над серіалом, маючи у своєму доробку тільки «Нариси Боза», присвячені висвітленню лондонського життя. Вдова художника Роберта Сімура пізніше стверджувала, що ідея належала її покійному чоловікові, хоча Дікенс це твердо заперечив у передмові до видання 1867 року. Спочатку Сімур та Дікенс працювали разом, але після двох випусків художник вчинив самогубство і надалі Дікенс взяв усю роботу на себе. Перші випуски не мали успіху, але із запровадженням в 10 главі образу Сема Веллера[en], роман став першим справжнім видавничим феноменом в історії літератури, породивши піратські копії, театральні постановки, збірники жартів Сема Веллера та інші супутні товари.