Польсько-чехословацький союз
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Польсько-чехословацька конфедерація — політична концепція періоду Другої світової війни, яку пропагував уряд Польщі в екзилі. Ця ідея, підтримана британським урядом, посилалася на довоєнні плани створення блоку країн «Міжмор'я». Спочатку до складу конфедерації мали входити Польща, Чехословаччина та Угорщина.
Польсько-чехословацький союз | |
Дата створення / заснування | 1939 |
---|---|
Країна | Республіка Польща і Чехословаччина |
Час/дата припинення існування | 1948 |
Польсько-чехословацький союз у Вікісховищі |
Під час Другої світової війни уряди деяких європейських країн в еміграції робили спроби об'єднатися в союзи, які мали дати їм гарантії безпеки, політичної та економічної стабільності в майбутньому. Федералістські концепції 1920-1930-х років були відроджені і мали шанс бути реалізованими в нових умовах. Багато федералістських проектів можна знайти в програмах польських політичних партій під час Другої світової війни. Такі спроби робили Польща, Чехословаччина, Греція та Югославія. Проєкт польсько-чехословацької федерації (конфедерації) був вступом до відновлення статусу наддержави та значення Польщі в Центральній та Східній Європі. На думку істориків, польсько-чехословацький пакт не мав шансів на успіх. Це було пов'язано, серед іншого, з від антипольської та прорадянської політики[1], яку проводили чехословацькі політики та від того, що з 1943 р. долю світу вирішувала т. зв. «велика трійка»: Й. Сталін, В. Черчилль і Ф. Д. Рузвельт. Ці політики не хотіли ще одного узурпатора прав на європейські території, як ген. Владислава Сікорського[2][3].