![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/45/Tachycardia_ECG_paper.svg/languk-640px-Tachycardia_ECG_paper.svg.png&w=640&q=50)
Пароксизмальна тахікардія
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Пароксизмальна тахікардія (від грец. παροξυσμός «дратування» та «тахікардія») — вид аритмії, який проявляється раптовим самостійним посиленням нападів серцебиття (пароксизми) з частотою серцевих скорочень від 140 до 250 ударів на хвилину, що виникають під впливом ектопічних імпульсів в передсердях, атріовентрикулярному з'єднанні або шлуночках, та викликають подальше заміщення нормального синусового ритму.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/45/Tachycardia_ECG_paper.svg/640px-Tachycardia_ECG_paper.svg.png)
Пароксизми тахікардії мають раптовий початок і закінчення, різну тривалість (від декількох секунд до доби) і, як правило, збережений регулярний ритм, але характеризуються порушенням процесу збудження різних ділянок серця. Хронічна та гостра пароксизмальна тахікардія викликають порушення кровообігу як самих тканин серця, так і всього організму людини.
Пароксизмальна тахікардія, особливо в молодому віці, нерідко має функціональний характер. Головна причина, яка викликає приступи в молодих та юних осіб — стресові психічні, розумові та фізичні реакції. Це пояснюється тим, що стресові ситуації супроводжуються збільшенням в крові адреналіну, норадреналіну та катехоламінів, які й викликають патогенетичні механізми цієї хвороби.