Острогозький полк
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Острогозький (Рибенський) слобідський (черкаський) козацький полк — адміністративно-територіальна і військова одиниця Слобідської України у 1652–1765 рр. Найсхідніший полк козацької України, більша частина території якого знаходиться зараз у складі Росії, на Східній Слобожанщині. Полковий центр — місто Острогозьк (інша назва — Рибне, нині на території Воронізької області Росії).
Острогозький полк | |
Прапор | |
Дата створення / заснування | 1652 |
---|---|
Країна | Російська імперія і Московське царство |
Розташування штаб-квартири | Острогозьк |
Наступник | Острогозька провінція |
На заміну | Бєлгородський розрядd |
Час/дата припинення існування | 1765 |
Острогозький полк | |
Прапор полку | |
Розташування полку на карті. | |
Утворено | 1652 |
Ліквідовано | 1765 |
Центр | Острогозьк |
Полковники | |
1652—1670 | Іван Зіньківський (Дзиковський) |
1670—1671 | Михайло Ґонта |
1671—1680 | Гарасим Корибут |
1680—1693 | Іван Сас |
1693—1698 | Петро Буларт |
1698—1704 | Федір Кукіль |
1704—1725 | Іван Тевяшов |
1725—1757 | Іван Тевяшов |
1757—1765 | Степан Тевяшов |
Перший слобідський полк, сформований на Слобожанщині у 1652—1658 роках із переселенців з Лівобережної та Правобережної України. У 1652 році Іван Дзиковський очолив переселенців — реєстрових козаків Чернігівського і Ніжинського полків у кількості 2000 чоловік, з родинами та майном, які заснували місто Острогозьк. Дзиковський згодом і став острогозьким полковником.[1]
Складався із 7 сотень, які називалися від прізвищ своїх сотників чи від тих місцевостей, звідки прибули: Остапова, Дубовика, Іванова, Батуринська, Конотопська, Карабутинська, Бутурлинська. Сотенні містечка — Білолуцьк, Ольшанськ, Старобільськ, Євдаківка, Усерд та ін.
З часом територія полку розширилася за рахунок переселенців з Гетьманщини та інших частин України.
У 1670 році вибухнуло повстання в Острогозькому полку, пов'язане з селянською війною під проводом Степана Разіна. Повстання, яке очолив старий полковник Іван Дзиковський, на короткий час ліквідувало московську владу на сході Слобідської України. Незабаром воно було придушене й Дзиковський з дружиною Євдокією та більшістю повстанців потрапили в полон і були страчені. У наступні роки полковниками були Герасим Корибут (1671—1680), Іван Сас (1680—1693) та інші.
У XVIII ст. полк очолювали вихідці із роду Тевяшових (Іван, Іван Іванович, Степан Іванович). У другій половині 18 століття полк поділявся на такі сотні: Перша Острогозька, Друга Острогозька, Третя Острогозька, Ливенська, Уривська, Корочанська, Закотна, Білолуцька, Біловодська, Калитвинська, Богучарська, Толучіївська, Міловська, Калачіївська.
Після ліквідації московським урядом козацького самоврядування на Слобідській Україні 1765 року був розформований, його козаки склали основу Острогозького гусарського полку російської армії.
Територія Острогозького полку увійшла до складу Острогозької провінції Слобідсько-Української губернії.