Основоположний акт Росія — НАТО
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Основоположний акт про взаємні відносини, співпрацю і безпеку між Російською Федерацією і Організацією Північноатлантичного договору (рос. Основополагающий акт о взаимных отношениях, сотрудничестве и безопасности между Российской Федерацией и Организацией Северноатлантического договора) — спеціальний договір про всебічне співробітництво між Російською Федерацією і Організацією північноатлантичного договору, який був прийнятий 27 травня 1997 року.
Акт заклав основи фундаментально нових відносин між Росією і НАТО, насамперед відносин стабільного та довгострокового партнерства. В акті визначені цілі і механізм консультацій, співпраці, спільного прийняття рішень і спільних дій. Обидві сторони (Росія і Організація) отримали право голосу, але не право вето щодо дій один одного. Так, Організація північноатлантичного договору зобов'язалася здійснити глибоку трансформацію, зокрема скоротити і адаптувати свої збройні сили до нових умов, а Росія підтвердила прихильність до подальшого скорочення своїх озброєнь і участі в миротворчих операціях[1][2]. У преамбулі зазначено, що сторони не розглядають одна одну як супротивників.
У 2014 році у зв'язку з анексією Криму та через військове втручання Росії в Україну, а також унаслідок нехтування основоположних принципів Акту про співпрацю між Росією і НАТО, кілька країн-членів Альянсу закликали розірвати договір[3].
25 лютого 2022 року генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив: «Росія тричі порушила акт „Росія-НАТО“, угода більше не працює»[4].