Ніколас М'юррей Батлер
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ніколас М'юррей Батлер (англ. Nicholas Murray Butler; 2 квітня 1862, Елізабет — 7 грудня 1947, Нью-Йорк) — американський теоретик і практик педагогіки, політик, публіцист, професор.
Ніколас М'юррей Батлер | |
---|---|
англ. Nicholas Murray Butler | |
Народився |
2 квітня 1862(1862-04-02) Елізабет, Нью-Джерсі, США[1] |
Помер |
7 грудня 1947(1947-12-07) (85 років) Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[2] |
Поховання | Cedar Lawn Cemeteryd[3] |
Країна | США |
Національність | американець |
Діяльність | філософ, політик, викладач університету, дипломат, педагог, письменник |
Alma mater | Колумбійський університет |
Галузь | педагогіка, філософія |
Заклад | Колумбійський університет, Університет Джонса Гопкінса |
Членство |
Угорська академія наук Американське філософське товариство[4] Американська академія мистецтв та літератури |
Партія | Республіканська партія США |
Мати | Mary Jones Butlerd[5] |
Діти | Sarah Butlerd[6] |
Нагороди | |
Автограф | |
Ніколас М'юррей Батлер у Вікісховищі |
З 1902 по 1945 рік — протягом сорока трьох років, — президент одного з найбільших в США Колумбійського університету[7]; республіканець, близький друг Теодора Рузвельта, двічі (в 1920 і в 1928 роках) намагався стати кандидатом в Президенти США від своєї партії; автор безлічі праць і власної автобіографії, лауреат Нобелівської премії миру 1931 року, яку отримав за пацифістську діяльність спільно з Джейн Аддамс.
В якості президента Колумбійського університету був одним з головних розпорядників за заповітом Джозефа Пулітцера, згідно з яким спочатку, в 1912 році, при університеті відкрилася третя в світі (після Паризької — 1899 рік і Колумбійської, штат Міссурі, — в 1908 році) Вища школа журналістики, а трохи пізніше, в 1917 році, була заснована Пулітцерівська премія, що присуджується кращим американським журналістам, а також видатним творчим діячам в галузі мистецтва. Премія стала однією з найпрестижніших у світі. З дня заснування премії і аж до своєї відставки Ніколас Батлер був беззмінним головою нагородної комісії Пулітцерівської премії, яка приймала часом досить важкі рішення про те, хто гідний її в минулому році.