Нагірна проповідь
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Нагі́рна про́повідь — серія повчань Ісуса Христа, які записані в 5, 6 і 7 главах Євангелія від Матвія і містять основні елементи його морального вчення.
Згідно з Євангелієм від Матвія, Ісус виголосив ці свої повчання на схилі певної неназваної гори і скерував їх до своїх учнів та до великої юрби народу.
Найвідомішими частинами нагірної проповіді є блаженства, молитва «Отче наш», заповіді не противитися злу насильством та не судити ближніх.
Нагірна проповідь впроваджує суворі етичні принципи, часто загострюючи і поглиблюючи моральні закони, які існували перед тим. Наприклад, не лише «не вбивай», але й «не гнівайся», «помирися з братом» (Мт. 5:21–26), не лише «не чужолож», але й «не дивись з пожаданням на жінку ближнього свого» (Мт. 5:27–30).