Манчестерські комп'ютери
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Манчестерські комп'ютери — серія інноваційних електронних комп'ютерів з архітектурою фон Немана, що розроблялась протягом 30-річного періоду з 1947 до 1977 року невеликою командою інженерів та науковців Манчестерського університету під керівництвом Тома Кілбурна[en][1]. До лінійки розробок увійшли перший у світі комп'ютер із поміщеною у пам'ять програмою, перший транзисторний комп'ютер, а також найшвидший комп'ютер у світі на момент його запуску у 1962 році.
Проєкт мав на меті довести практичну застосовність трубок Вільямса — раннього варіанту конструкції оперативного запам'ятовувального пристрою та провести перевірку того, як комп'ютери можуть допомогти у вирішенні математичних задач. Перший комп'ютер із серії — Манчестерська мала експериментальна машина (SSEM) — виконав свою першу програму 21 червня 1948 року. SSEM, будучи першим у світі комп'ютером із поміщеною у пам'ять програмою, як і Manchester Mark 1, створений на його основі, швидко привернув увагу британського уряду, який найняв компанію «Ferranti» для створення комерційних копій цих комп'ютерів. В результаті комп'ютер «Ferranti Mark 1» став першим у світі комерційним комп'ютером, призначеним для вирішення задач загального призначення[2].
Співробітництво з компанією «Ferranti» привело у підсумку привело до партнерства з комп'ютерною компанією ICL, котра застосувала на практиці безліч ідей, розроблених в університеті, зокрема, у серії комп'ютерів ICL 2900 Series[en], що були поширені у 1970-х роках.