Магнус Ольсен
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Магнус Бернгар Ольсен (норв. Magnus Bernhard Olsen; 28 листопада 1878(1878листопада28) — 16 січня 1963) — норвезький філолог, який спеціалізувався на давньоскандинавській мові.
Магнус Ольсен | |
---|---|
Народився |
28 листопада 1878(1878-11-28)[1][2][3] Арендал, Еуст-Аґдер, Норвегія |
Помер |
16 січня 1963(1963-01-16)[1][2][3] (84 роки) Осло, Норвегія |
Поховання | Ullern cemeteryd[4] |
Країна | Норвегія |
Діяльність | мовознавець, філолог, runologist, письменник, скандинавіст, викладач університету |
Alma mater | Університет Осло |
Галузь | Scandinavian studiesd[5], Scandinavian philologyd[5], мовознавство[5] і runologyd[5] |
Заклад | Університет Осло |
Членство |
Норвезька академія наук Шведська королівська академія наук Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей |
Нагороди | |
Магнус Ольсен у Вікісховищі |
Народився та виріс в Арендалі, Ольсен здобув ступінь філолога у Королівському університеті Фредеріка в Християнії, де став протеже Софуса Буґге. Після смерті Буґге він змінив його у 1908 році на посаді професора старонорвезької мови та ісландської літератури у Королівському університеті Фредеріка. Ольсен навчав покоління норвезьких науковців і вчителів. Його сфера досліджень зосереджувалась на рунології та давньоскандинавській топоніміці. Ольсен особливо цікавився рунами та топонімікою для вивчення давньоскандинавської релігії. Ольсен опублікував низку робіт на ці теми, які мали не аби який вплив. Він також редагував численні видання, зокрема журнал «Maal og Minne», який він заснував.
Під час німецької окупації Норвегії у часи Другої світової війни Ольсен працював деканом свого університету та брав участь у норвезькому русі опору. У пізні роки Ольсен досліджував «Едди» та скальдичну поезію, про які він написав низку впливових праць. Його вважають видатним норвезьким філологом свого часу.