Лютня
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лю́тня — родина різноманітних старовинних музичних інструментів поширених в Європі та Малій Азії зі стародавніх часів.
Ренесансова лютня | |
Класифікація | струнні музичні інструменти, струнні щипкові інструменти, хордофон |
---|---|
Класифікація Горнбостеля-Закса | 321 |
Подібні інструменти | |
Лютня у Вікісховищі |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лютні |
Європейська лютня — щипковий струнний музичний інструмент з ладами на грифі й овальним корпусом. Слово «лютня» ймовірно походить від араб. al‘ud, «дерево», хоча нещодавні дослідження Екхарда Нойбауера[1] доводять що ‘ud просто є арабізованим варіантом перського слова rud, що має значення струни, струнного інструменту, або лютні. Водночас Джанфранко Лотті вважає[2], що «дерево» було зневажливим терміном в ранньому ісламі, у зв'язку із забороною ним будь-якої інструментальної музики.
Виконавець на лютні називається лютністом, а виробник лютнярем.
Лютні виготовляються майже цілком з дерева. Дека, зроблена з тонкого листа деревини (як правило ялини) має овальну форму. У всіх типах лютні дека містить одинарну або іноді потрійну розетку замість звукового отвору. Розетки як правило багато декоровані.
Корпус лютні збирають з окремих ребер твердого дерева (клен, вишня, ебоніт, червоне дерево і ін.). На відміну від більшості сучасних струнних інструментів гриф лютні вмонтовується на одному рівні з декою і не нависає над нею. Шийка лютні як правило виготовляється з легкого дерева з покриттям з ебоніту.