Луї Альтюссер
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
|box_width=
Луї Альтюссер | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Louis Althusser | ||||
Західна філософія | ||||
Народження |
16 жовтня 1918(1918-10-16)[1][2][…] Bir Mourad Raisd, Французький Алжир[3][4] | |||
Смерть |
22 жовтня 1990(1990-10-22)[2][3][…] (72 роки) Ла-Верр'єр, Івлін інфаркт міокарда | |||
Поховання | Cimetière de Viroflayd[5] | |||
Громадянство (підданство) | Франція | |||
Знання мов |
| |||
Ім'я при народженні | фр. Louis Pierre Althusser | |||
Діяльність |
| |||
Викладав | Вища нормальна школа[4] | |||
Основні інтереси | політика · економіка · ідеологія | |||
Значні ідеї | епістеміологічний розрив, наддетермінація, ідеологічний державний апарат, інтерпеляція, антигуманізм | |||
Вплинув | Мішель Фуко, Ален Бадью, Етьєн Балібар, Джудіт Батлер, Ентоні Ґіденс, Перрі Андерсон, Нікос Пуланзас · Жан-Люк Маріон, Славой Жижек, Ернесто Лаклау, Стюарт Голл | |||
Alma mater | Вища нормальна школа[3][7] і Ліцей дю Паркd | |||
Літературний напрям | марксизм[8], Структуралізм і structural Marxismd | |||
Зазнав впливу |
| |||
Вчителі | Жан Гітон (філософ) і Жан Іпполіт[9] | |||
Відомі студенти | Мішель Фуко, Бернар-Анрі Леві і Marta Harneckerd | |||
Визначний твір |
| |||
Історичний період | Філософія 20 століття | |||
Партія | Французька комуністична партія[4] | |||
Брати, сестри | Georgette Althusserd | |||
У шлюбі з | Hélène Rytmannd | |||
| ||||
Луї Альтюссер у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Луї́ П'єр Альтюссе́р (фр. Louis Pierre Althusser; 16 жовтня 1918(19181016), Бірмандрейс, Алжир[10] — 22 жовтня 1990, Ла-Верр'єр, Франція[11]) — французький філософ, один із найвпливовіших представників західного марксизму, творець структуралістського марксизму, член Французької комуністичної партії (1948—1980), професор Вищої нормальної школи (Париж). Праці Альтюссера перебували на перетині марксистської традиції та низки напрямів континентальної філософії та соціальних наук.
Пік популярності Альтюссера припав на 1960-ті та 1970-ті роки, коли були опубліковані його основні роботи — «За Маркса» та «Читати „Капітал“». На тлі загального підйому французького неомарксизму початку 1960-х Альтюссер запропонував нову інтерпретацію творів Маркса, спираючись на французьку традицію епістемології науки, структуралізм, спінозизм і психоаналіз. Висунуті Альтюссером ідеї теоретичного антигуманізму, епістемологічного розриву історії як «процесу без суб'єкта», наддетермінації, теоретичної практики широко обговорювалися в усьому світі. Альтюссер у той період був провідним теоретиком Французької компартії та брав активну участь у суспільно-політичних дискусіях. Філософ постійно переглядав свої ранні погляди, а в пізній період зблизився з течією постструктуралізму.
Альтюссер понад тридцять років викладав у престижній Вищій нормальній школі, багато його учнів, у тому числі Мішель Фуко, П'єр Бурдьє, Жак Дерріда, згодом стали знаменитими філософами. Альтюссер вплинув на сучасну суспільну думку, мав послідовників у різних частинах світу: Великій Британії, США, Італії, країнах Латинської Америки. Сформульована Альтюссером теорія ідеології, заснована на поняттях інтерпеляції та суб'єктивації, є однією з найвідоміших концепцій ідеологій у сучасній політичній філософії, соціальних та гуманітарних науках.
До 1980-х років, у зв'язку із загальним занепадом марксизму, роботи Альтюссера почали забуватись. У 1990-ті роки, після посмертних публікацій численних рукописів, листів та автобіографії, інтерес до творчості філософа повертається, часто супроводжуючись переглядом колишніх оцінок.
Життєпис Альтюссера трагічний. Виходець із сім'ї французьких поселенців у колоніальному Алжирі, під час Другої світової війни він провів п'ять років у таборі для військовополонених. Усе доросле життя філософ страждав від психічного розладу, що виражалося у формі постійних депресій. У 1980 році, під час загострення хвороби, Альтюссер задушив свою дружину, Елен Рітманн. Його визнали неосудним через ментальний розлад, після чого він три роки проходив примусове лікування у психіатричній клініці. З тої пори він майже не займався академічною роботою і провів залишок життя на самоті, зазнаючи постійних нападок з боку своїх противників та преси.