Королівські військово-морські сили Італії
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Королівські військово-морські сили Італії (італ. Regia Marina) — військово-морські сили Королівства Італії, що існували у складі Збройних сил Італії в період Королівства з 1861 по 1946 роки. У червні 1946 року, з проголошенням в Італії республіки, ВМС були перейменовані на військово-морські сили Італії (італ. Marina Militare).
Королівські військово-морські сили Італії Regia Marina | |
---|---|
Емблема Королівських військово-морських сил Італії | |
На службі | 17 березня 1861 — 2 червня 1946 |
Країна | Королівство Італія |
Вид | військово-морські сили |
Чисельність |
210 000 о/с (1940) 295 000 о/с (1943) |
Оборонець | Свята Барбара |
Війни/битви | |
Командування | |
Визначні командувачі |
Луїджі Амедео Паоло Таон ді Ревель Ініго Кампйоні Артуро Ріккарді Раффаеле де Куртен |
Знаки розрізнення | |
Гюйс Королівських ВМС Італії (1876—1900) | |
Гюйс Королівських ВМС Італії (1900—1946) | |
Емблема Королівських ВМС Італії | |
Вимпел Королівських ВМС Італії | |
| |
Медіафайли на Вікісховищі |
Італійські військово-морські сили були засновані 17 березня 1861 року й формувалися шляхом об'єднання флотів різних держав, які існували на Апеннінському півострові на момент проголошення Королівства Італія. 20 липня 1866 року в битві біля Лісси сталося бойове хрещення нового флоту. Морська битва велася проти флоту Австрійської імперії і італійці зазнали в ній поразки. Наприкінці XIX століття Королівські ВМС пройшли період модернізації, відновивши свою могутність. У 1911 і 1912 роках італійський флот брав участь в італо-турецькій війні, діючи проти Османської імперії. Після вступу Італії у Першу світову війну Королівський флот бився на стороні Антанти, діючи переважно в акваторії Адріатичного моря, протистоячи свому споконвічному противнику — австро-угорському флоту, а також вів активну протичовнову боротьбу проти німецько-австро-угорської підводних сил у Середземному морі.
У міжвоєнні роки в Королівстві, особливо після приходу до влади фашистів, почалася масштабна модернізація флоту таким чином, щоб він міг досягти панування над Середземним морем. Запровадження цих змін з нарощування спроможностей флоту були відповіддю на французькі військово-морські сили, які розглядалися як найбільш імовірний противник. У цей період Королівський флот грав обмежену роль в агресії в Ефіопію, громадянській війні в Іспанії, а також у вторгненні в Албанію.
10 червня 1940 року Королівство Італія оголосило війну Франції та Великій Британії і вступило у Другу світову війну, маючи п'ятий за величиною флот у світі. Флот мав значні надводні та підводні сили, які могли боротися за контроль над Середземним морем, що італійський диктатор Беніто Муссоліні вважав важливою передумовою для розширення своєї «Нової Римської імперії». Відповідно Середземноморський театр воєнних дій став основним для Королівських ВМС. Два з половиною роки італійці та Королівський флот Великої Британії вели боротьбу за контроль над цим геостратегічним регіоном. Основною метою італійського флоту стала підтримка сил Осі в Північній Африці, блокування комунікаційних шляхів постачання противника до Александрії та Мальти. Італійські підводні човни, взаємодіючі із підводними човнами нацистської Німеччини, також брали участь у битві за Атлантику.
У вересні 1943 року Королівство Італія капітулювало, і новий уряд Італії погодився на перемир'я з союзниками та вимогою перевести свої кораблі до баз союзників. Для боротьби на боці антигітлерівської коаліції були сформовані оновлені ВМС Італії. До завершення війни в Європі італійські кораблі брали обмежену участь у морській війні в Атлантичному океані, але через відсутність повної довіри італійським адміралам та офіцерам і великі сумніви щодо лояльності екіпажів, їхня роль була номінальною.
2 червня 1946 року італійська монархія була скасована, Королівство замінила Італійська Республіка. Regia Marina стала основою ВМС Італійської Республіки.