Користувач:Oleksandr Tahayev/Література Стародавнього Єгипту
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Давньоєгипетська література - література написана єгипетською мовою від періоду фараонів Стародавнього Єгипту до кінця римського панування. Поруч з шумерською літературою її вважають найдавнішою літературою світу[1].
Писемність у Стародавньому Єгипті — ієрогліфічна та ієратична — вперше з’явилася наприкінці 4-го тисячоліття до нашої ери під час пізньої фази додинастичного Єгипту. За часів Стародавнього царства (26 століття до н. е. – 22 століття до н. е.) в літературі були такі жанри: похоронні тексти, епістоли та листи, гімн та вірші, а також пам’ятні автобіографічні тексти, в яких йшлося про кар’єру видатних чиновників. Тільки на початку Середнього царства (21 ст. до н. е. — 17 ст. до н. е.) з'явилася оповідна література. Це була «революція засобів», яка, зі слів Річарда Б. Паркінсона[en], була наслідком піднесення інтелектуального класу писарів, нових культурних почуттів індивідуальності, небаченого рівня грамотності й більшого доступу до письмового матеріалу[2]. Отож, літературна творчість майже без винятків була заняттям елітарного класу писарів, що працювали в урядових установах і при дворі володаря-фараона. Однак, серед сучасних дослідників немає повного консенсусу щодо залежності давньоєгипетської літератури від соціально-політичного устрою царських дворів.
Середньоєгипетська мова● — розмовна мова Середнього царства — стала класичною мовою[en] за часів Нового царства (16 століття до н. е. – 11 століття до н. е.), коли з'явилися перші тексти народною новоєгипетською мовою. Писарі Нового царства канонізували та переписали багато літературних текстів, написаних середньоєгипетською мовою, сфера вжитку якої тоді вже звузилась до читання вголос священних ієрогліфічних текстів. Деякі жанри літератури Середнього царства, як-от «повчання[en]» та оповідання[en], зберегли популярність у Новому царстві, хоча жанр пророчих текстів відродився лише за часів Птолемеїв (4 століття до н. е. — 1 століття до н. е.). Серед популярних оповідань можна назвати «Розповідь Сінухе[de]» та «Красномовний селянин[en]», а серед важливих повчальних текстів - «Настанови Аменемхета[de]» та «Повчання вірнопідданого[ru]». За часів Нового царства окремим поширеним жанром стало написання пам’ятних графіті на стінах храмів і гробниць, але з шаблонними фразами на взір інших жанрів. Тільки в деяких жанрах заведено було вказувати справжнє ім'я автора, тоді як «повчання» писали під псевдонімами й хибно приписували видатним історичним діячам.
Давньоєгипетська література збереглася на різноманітних носіях: сувоях і пакунках з папірусу, вапнякових або керамічних остраках, дерев’яних дошках для письма, монументальних кам’яних спорудах та саркофагах. Збережені тексти, що їх розкопали археологи, становлять лише невелику частину давньоєгипетського літературного матеріалу. Вологе довкілля заплави Нілу[en] не сприяло збереженню папірусів і чорнильних написів. Натомість, у сухих пустельних околицях єгипетської цивілізації археологи відкрили поховані тисячоліттями таємні сховища літератури.