Конференція в Сенека-Фоллс
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Конференція в Сенека-Фоллс — перша в Сполучених Штатах Америки конференція про права жінок.[1] Вона позиціонувала себе як "конференція для обговорення соціального, громадянського та релігійного стану і прав жінок".[2][3] Вона проходила в каплиці Весліан в місті Сенека Фоллс, штат Нью-Йорк, і тривала два дні — 19 та 20 липня 1848 року. Привернувши широку увагу, за нею невдовзі відбулися інші конференції про права жінок, зокрема через два тижні відбулась Рочестерська конференція з прав жінок 1848 року[en] у місті Рочестер, штат Нью-Йорк. 1850 року у місті Ворчестр, штат Массачусетс, відбулася перша щорічна Національна конференція з прав жінок[en].
Жінки-квакери, які жили у місцевості де проходила подія, організували конференцію разом із відомою захисницею прав жінок Елізабет Кеді Стентон, яка не була квакеркою. Плани провести конференцію виникли під час візиту в цю місцевість Лукреції Мотт, захисниці прав жінок із Філадельфії. Мотт, яка була квакеркою, славилась своїми ораторськими здібностями, що було рідкістю для жінок того часу, коли жінкам часто не дозволяли виступати на публіці.
Конференція складалась із шести сесій, включаючи лекцію з права, гумористичну презентацію та численні дискусії про роль жінок у суспільстві. Елізабет Кеді Стентон разом із жінками-квакерами підготували два документи: Декларацію переконань та супровідний до неї список резолюцій, який мав бути обговорений та відредагований перед тим як бути підписаним учасниками. Гаряча дискусія виникла щодо жіночого права голосу: багато учасниць та учасників, включаючи Лукрецію Мотт, не хотіли включати це положення до декларації, а Фредерік Дуглас, який був єдиним темношкірим учасником конференції, наполягав на включеннії цього положення. В підсумку, положення про право жінок голосувати було включене в декларацію. Рівно сто учасниць та учасників (переважно жінки) із приблизно трьохсот підписали документ.
Ця конференція була сприйнята деякими її сучасниками, включаючи Лукрецію Мотт, як один із важливих кроків в триваючій кампанії жінок за більші соціальні, громадянські та моральні права,[4] при тому що інші бачили в ній революційний початок боротьби жінок за повну рівність із чоловіками. Елізабет Кеді Стентон вважала Конференцію в Сенека-Фоллс початком руху за права жінок, ця точка зору була відображена в книзі «History of Woman Suffrage», співавторкою якої вона була.
Декларація переконань, ухвалена на конференції, стала "самодостатнім важливим фактором поширення новин про рух за права жінок по всіх країні в 1848 році та в майбутньому" за словами Джудіт Веллман, сучасної науковиці, яка досліджує Конференцію в Сенека-Фоллс.[5] До моменту другої щорічної Національної конференції з прав жінок в 1851 році, надання права голосу для жінок стало одним із основних принципів американського руху за права жінок.[6] Національні конференції з прав жінок проходили щорічно аж до початку Громадянської війни в США в 1861 році.