Книга буття українського народу
ідеологічна програма Кирило-Мефодіївського братства, написана у формі біблійного оповідання / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Книга буття українського народу?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
«Кни́га Буття́ Украї́нського Наро́ду» («Зако́н Бо́жий») — філософсько-релігійний трактат невстановленого авторства (більшість дослідників пов'язує його з Миколою Костомаровим), присвячений осмисленню української нації як важливої частини християнської історії. Відображав світогляд учасників таємної організації Кирило-Мефодіївське товариство. Написаний у формі біблійного оповідання.
Складається зі 106 параграфів, у яких всесвітню та українську історію викладено в розрізі історії християнства. Соціальна нерівність у творі пояснюється лицемірством панівного класу, який прийняв християнство, але продовжував гнобити народ. Підкреслюється зв'язок між минулим та майбутнім України, волелюбність українського народу визначається як його невід'ємна риса. Твір містить ряд положень щодо скасування кріпацтва, національної та соціальної нерівності, а також ідею об'єднання слов'янських народів у федеративну республіку з наданням кожному народові автономних прав. Автор постулює ідею непорушності національних прав українців. Україну він уважає центром об'єднання всіх слов'ян, народів, убачаючи в цьому її роль в історії людства.
У «Книзі буття українського народу» є ряд прогресивних положень, зокрема про необхідність ліквідації кріпосного права і національної нерівності, знищення дворянських привілеїв і станів, об'єднання слов'янських народів у федеративну республіку з парламентським ладом і з наданням кожному народу рівних прав і автономії. Разом з тим автори виходили з того, що українська нація являє собою особливу єдність, пройняту духом рівності і братерства, і вважали, що їй судилося повести за собою слов'ян до об'єднання[1].
«Книгу буття українського народу» знайдено під час обшуку в М. І. Костомарова у 1847. Відтоді твір знаходився в архівах Третього відділу (Власна Його Імператорської Величності канцелярія) в Санкт-Петербурзі, пізніше — у рукописному відділі Санкт-Петербурзької Академії Наук, де був виявлений у 1917 році. Уперше опублікований 1918 року в журналі «Голос минувшего».