Законодавство України про зброю
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Збройне законодавство України або Законодавство України про зброю — це нормативні акти, які містять в собі цивільноправові норми, що регулюють питання право громадян зберігати, купувати, носити мисливську, вогнепальну та холодну зброю. Є складовою поняття права на самозахист. У 2021 році 65% громадян України вважають себе достатньо відповідальними, щоб мати у власності короткоствольну зброю для самозахисту.
З початку російсько-української війни прийняті останні редакції законодавства, які регулюють питання зброї в Україні на період воєного стану з певним послабленням та дозволом вбивством в цілях самозахисту військових російської армії.
Для отримання зброї проходять процедуру перевірки та отримати дозвіл від поліції. Використовувати мисливські рушниці й гвинтівки можна лише на полюванні. Короткоствольну травматичну зброю, що стріляє гумовими або іншими несмертельними кулями, можуть придбати, працівники судів, охоронні структури, журналісти. Короткоствольною вогнепальною зброєю володіти може обмежене коло осіб — переважно військові та силові структури.
Цивільні громадяни не мають права купувати бойові пістолети, автомати, кулемети чи штурмові гвинтівки. Водночас можуть отримати їх як нагороду від Офіса президента України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України чи Міністерства оборони України.
Кількість зброї, яку може мати громадянин України, необмежена, однак власник зброї повинен «забезпечити її безумовну схоронність».
Видача права на зброю регулюється державними ліцензіями та має низку обмежень. В основному нелегальна зброя купується через бажання забезпечити особисту безпеку і невпевненості в захисті держави у випадку агресії[1].
До цього часу законодавством також закріплені вікові обмеження: пневматичну чи газову зброю може придбати кожен громадянин з 18 років, а вогнепальну мисливську гладкоствольну зброю — з 21 року, мисливську нарізну — з 25 років. Право на зброю є ознакою вільної людини[2].