Завоювання пустелі
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Завоювання пустелі (ісп. Conquista del desierto) — військова кампанія уряду Аргентини 1871–1884 років, яку очолював на основному етапі генерал Хуліо Рока, що призвела до встановлення аргентинського панування над Патагонією, населеною індіанськими племенами, з яких найбільший опір загарбникам чинили мапуче (араукани).
«Канонічної» точки зору про завершення кампанії не існує донині — у більшості джерел вказується 1884 рік (конкретніше — 18 жовтня, коли відбулась остання велика битва кампанії — на річці Чубут. Тим не менше, окремі групи індіанців чинили опір аж до 1917 року, однак цей період виділяють в окрему кампанію — завоювання Аргентиною Чако[es].
Серед іноземних дослідників донині не вщухають суперечки з приводу того, чи вважати Завоювання пустелі цілеспрямованим геноцидом індіанських народів Патагонії чи ж, навпаки, приборканням не надто численних диких племен, які багаторазово нападали на мирних переселенців з північних територій Аргентини й зуміли після встановлення контролю уряду над цими територіями долучитись до світової цивілізації та культури.