Жива конституція
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Жива́ конститу́ція — теорія, сформована в американському конституціоналізмі, яка стверджує, що зміст конституції є динамічним і розвивається під впливом соціальних змін. Ідея «живої конституції» полягає в тому, що сучасний стан суспільства повинен прийматися до уваги при тлумаченні ключових конституційних фраз, створених у XVIII сторіччі.
За словами судді Олівера Венделла Голмса молодшого, конституційні спори «необхідно розглядати в світлі всього нашого досвіду, а не тільки зважаючи на те, що було сказано сто років тому»[1].
Термін (англ. Living constitution) вперше з'явився 1927 року в назві книги проф. Говарда Мак-Бейна (англ. Howard Lee McBain) «Жива конституція: Огляд реалій і легенд нашого Основного Закону»[2].
Альтернативою концепції живої конституції є т.зв. «оригіналізм[en]», який ґрунтується на переконанні, що судова система не повинна створювати, змінювати або анулювати закони (адже це є цариною законодавчої влади), але тільки забезпечувати їх виконання.