Екліптика
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Еклі́птика (від грец. έκλειψις — затемнення) — площина орбіти Землі навколо Сонця[1][2][ком. 1]. З точки зору наземного спостерігача річний рух Сонця небесною сферою на тлі нерухомих зір відбувається вздовж екліптики[3]. Екліптика є важливою площиною відліку й основою екліптичної системи небесних координат.
Кут нахилу площини екліптики до небесного екватора дорівнює куту нахилу площини екватора Землі до площини її орбіти та становить близько 23,4°[4]. Точки перетину екліптики з небесним екватором називають точками рівнодення[4].
Походження назви від грецького «затемнення» пов'язане з тим, що місячні й сонячні затемнення відбуваються лише тоді, коли Місяць у своєму русі небосхилом перетинає екліптику. Екліптика проходить через 12 сузір'їв, які називають зодіакальними сузір'ями, та сузір'я Змієносця.