Еволюційний анахронізм
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Еволюційний анахронізм або екологічний анахронізм[1] — термін еволюційної біології, яким позначають особливості існуючих видів, зокрема будову частин рослин (плодів, квіток, листя, стебел, шипів), які виникли в результаті природного добору шляхом коеволюції з іншими біологічними видами, зокрема представниками рослиноїдної мегафауни, які з того часу вимерли. Без огляду на еволюційний контекст ці особливості виглядають як надмірні та незрозумілі енергетичні вкладення зі сторони живого організму, які не приносять йому явної вигоди і в окремих випадках заважають відтворенню цих видів. Зі змінами клімату, які призводять до зміни фізичних та екологічних умов у межах їх поточного географічного ареалу дезадаптація[en] таких видів посилюється[2].
Термін «еволюційний анахронізм» був введений Конні К. Барлоу в науково-популярній книзі «Привиди еволюції» (2000)[1] на позначення концепції, сформульованої американським ботаніком та екологом Деніелом Х. Дженсеном[en], який працював у Коста-Риці, та палеоекологом Полом Ш. Мартіном[en] в статті журналу Science, опублікованої у 1982 році під назвою «Неотропічні анахронізми: плоди, якими харчувалися гомфотерії»[3][4]. Раніше, у 1977 році, Стенлі Темпл[en] висунув аналогічну ідею для пояснення занепаду маврикійського ендемічного дерева Sideroxylon grandiflorum після зникнення легендарного додо[5].
Дженсен, Мартін і Барлоу переважно обговорювали еволюційні анахронізми в контексті поширення насіння[en] та стратегій пасивного захисту, що розвивалися у рослин, які коеволюціонували разом із зниклими мегатравоїдними тваринами[6][7][8]. Однак, деякі приклади еволюційного анахронізму були описані і у видів тварин. Зокрема, Джон Байєрс використовував термін реліктова поведінка для прикладів поведінки тварин[9][10].
Еволюційні анахронізми не слід плутати з прикладами рудиментарності. Хоча обидві концепції стосуються органів, які еволюціонували для того, щоб справлятися з навантаженнями, яких сьогодні більше немає, у випадку анахронізмів початкова функція органу та здатність організму використовувати його залишаються незмінними. Наприклад, відсутність гомфотеріїв, що поїдають авокадо, не робить м'якоть цього плода залишковою, рудиментарною або нездатною виконувати свою початкову функцію поширення насіння, якщо з'являється новий екологічний партнер. Справжній рудиментарний орган, такий, як тазові шпори пітона, не може бути використаний для того, щоб знову ходити.