Діалектична теологія
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Діалектична теологія (нім. Dialektische Theologie; англ. Dialectical theology) або неоортодоксія (англ. Neoorthodoxy)[1] — напрям протестантської богословської думки, що виник у лютеранських та кальвіністських церквах Німеччини та Швейцарії у 20-ті роки XX століття як реакція на соціальний оптимізм і модернізм ліберальної теології, діалектична теологія виробила новий, неоортодоксальний підхід до традиційного протестантського віровчення. На діалектичну теологію суттєво вплинули погляди Серена К'єркегора, автора християнського екзистенціалізму[en][2][3].
Діалектичну теологію називають неоортодоксією, за те, що вона переосмислила консервативні позиції по низці питань в християнстві. Відповідно, неоортодоксія загалом приймає біблійну критику (тобто, відкидає біблійний фундаменталізм та буквалізм), а також: еволюційну теорію, антропогенез, мільярдний вік Землі та інші наукові факти. Підтримуючи ці точки зору, вона зберігає принаймні деякі аспекти ліберальної теології XIX століття[4].
Однак, з іншого боку — відроджує інтерес до догматики та вчення про Триєдиного Бога (на відміну від ліберальної протестантської теології). Багато в чому такий підхід зумовлений опорою на Одкровення, яке перевершує у богопізнанні як і розум (ортодоксальна теологія), так і почуття (ліберальна теологія). Зауважується, що Біблія не знає людину взагалі, але вона знає людей, покликаних через віру. Віра ж є рішучістю (екзистенційним вибором по К'єркегору), а не ірраціональним постулатом чи невиразним переживанням. На противагу природному одкровенню ліберальних богословів, діалектична теологія наполягає на унікальності Одкровення Бога тільки через Христа[5] і те, що Бог унікально відкрив свою сутність через Боголюдину Ісуса Христа[6].
Для розуміння біблійної моралі та одкровення, неоортодокси акцентовували увагу на символах (жертва і воскресіння Христа, чуда в Євангеліях, Ісуса як Месію і т.д), як таких, які не є важливими як історичні чи не історичні події, але вони впливають на життя людини, стаючи символічними для неї, що і змінює її свідомість та існування та приводить її в християнство[7][8][9].