Договір про функціонування Європейського Союзу
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) є одним із двох договорів, які формують конституційну основу Європейського Союзу (ЄС), інший є Договір про Європейський Союз (ДЄС; також відомий як Маастрихтський договір). Раніше він був відомий як Договір про заснування Європейського Співтовариства (ДЕС).[2]
Договір про функціонування Європейського Союзу | |
---|---|
Aбревіатура | TFEU[1], AEUV, TFUE, TFUE, ДФЭЗ і PDEU |
Тип | Установчий договір |
Підписано | 25 березня 1957 |
Місце | Капітолій у Риму, Італія |
Чинність | 1 січня 1958 (1 грудня 2009 під теперішньою назвою) |
Сторони | Країни-члени ЄС |
Текст у Вікіджерелах |
Цей Договір виник як Римський договір (повністю Договір про заснування Європейського економічного співтовариства), який призвів до створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), найвідомішого з Європейських співтовариств (ЄС). Він був підписаний 25 березня 1957 року Бельгією, Францією, Італією, Люксембургом, Нідерландами та Західною Німеччиною і набув чинності 1 січня 1958 року. Він залишається одним із двох найважливіших договорів у сучасному Європейському Союзі (ЄС).
З 1957 року назву двічі змінювали. Маастрихтський договір 1992 року вилучив слово «економічний» з офіційної назви Римського договору, а в 2009 році Лісабонський договір перейменував його на «Договір про функціонування Європейського Союзу».
Після референдуму 2005 року, на якому була невдала спроба прийняти Європейську Конституцію, 13 грудня 2007 року було підписано Лісабонську угоду. У зв’язку з цим ДЕС було перейменовано на Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) і знову перенумеровано. Лісабонські реформи призвели до злиття трьох стовпів у реформований Європейський Союз.[3]
У березні 2011 року Європейська рада ухвалила рішення про внесення змін до Договору, додавши новий параграф до статті 136. Додатковий параграф, який дозволяє створити механізм фінансової стабільності для єврозони, виглядає так:
Держави-члени, валютою яких є євро, можуть створити механізм стабільності, який буде активовано, якщо це необхідно для збереження стабільності єврозони в цілому. Надання будь-якої необхідної фінансової допомоги в рамках механізму здійснюватиметься на суворих умовах.[4]