Григоре IV Гіца
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Григоре IV Гіца або Григоре Дімітрі Гіца (30 червня 1755 — 29 квітня 1834) був князем Волощини у 1822—1828 роках. Належав до роду Гіци, був братом Александра II Гіци та дядьком Дори д'Істрії.
Григоре IV Гіца | |
---|---|
рум. Grigore IV Ghica | |
Народився |
30 червня 1755(1755-06-30)[1] Волощина |
Помер |
29 квітня 1834(1834-04-29)[1] (78 років) Волощина |
Поховання | Бухарест |
Країна | Волощина |
Діяльність | аристократ |
Титул | принц |
Рід | Ґіка[d] |
Батько | Dimitrie Ghikad |
Мати | Maria Vacarescud |
Брати, сестри | Александр II Гіца |
У шлюбі з | Maria Hangerlid |
Діти | Димітріе Ґ. Ґіка |
Хоча багато його родичів займали трон у Волощині та Молдавії як фанаріоти, зміна режиму після війни за незалежність Греції, повстання Тудора Владіміреску 1821 року та короткого правління Філікі Етайреї у двох Дунайських князівствах призвела до того, що Григоре IV вважається першим у низці правителів, які не були фанаріотами. Вибори князя в Дивані, хоча і були передбачені Аккерманською конвенцією 1826 року, не були організовані, головним чином, через події, що прискорили їхнє проведення. Як князь Григоре стежив за розвитком сільського господарства у своєму регіоні. Він також сприяв розвитку національної румунської літератури.[2]
Князь був вигнаний російською окупацією (див. Російсько-турецька війна, 1828—1829).
Григоре IV Гіца був одружений спочатку на Марії Хангерлі або Шанцереш (родичці Вселенського патріарха Самуїла I Шанцереша),[3] з якою мав шістьох синів (Косташ, Йоргу, Скарлат, Григоре, Панаїт і Димитрій), а потім на Євфросині Шевеску, з якою мав двох доньок (Марію й Александріну).[4]