Гейслерова трубка
рання реалізація газорозрядної трубки / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Гейслерова трубка[1] — це ранішня реалізація газорозрядної трубки, що використовувалась для демонстрації принципів електричного тліючого розряду, аналогічно сучасній неоновій ілюмінації[en]. Трубка була винайдена німецьким фізиком і склодувом Генріхом Гейслером[en] у 1857 році. Вона складається з герметизованого, частково відкачаного скляного циліндра різноманітної форми з металевими електродами з кожного кінця, містить розріджений газ такий як неон, аргон, або повітря; пари ртуті або інши електропровідні речовини; або мінерали, що іонізуються або метали, такі як натрій. Коли між електродами прикладається висока напруга, через трубку тече електричний струм. Струм дисоциює електрони з молекул газу, створюючи іони, і коли електрони рекомбінують з іонами, газ випромінює світло за допомогою флюоресценції. Колір випромінюваного світла — це характеристика матеріалу всередині трубки, і може бути досягнуто багато різних кольорів та світлових ефектів. Перші газорозрядні лампи, гейслерові трубки були новинками, мали різні художні форми і кольори для демонстрації новітньої науки про електрику. На початку 20 сторіччя технологія була комерціалізована і розвинулась у неонову ілюмінацію.