Вторгнення у Квебек
військова кампанія 1775—1776 років у ході війни за незалежність США / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вто́ргнення у Квебе́к (англ. Invasion of Quebec; фр. Invasion du Québec) або вто́ргнення в Кана́ду — перша масштабна військова кампанія новоствореної Континентальної армії проти Великої Британії під час війни за незалежність США, проведена у червні 1775 — жовтні 1776 років. Метою кампанії було захоплення провінції Квебек (частина сучасної Канади) та залучення франкомовних канадців до участі у війні за незалежність на боці «Тринадцяти колоній».
Вторгнення у Квебек | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Війна за незалежність США | |||||||
Джон Трамбулл[en]. «Смерть генерала Монтгомері в атаці на Квебек, 31 грудня 1775»[en], 1786 | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Об'єднані колонії | Велика Британія | ||||||
Командувачі | |||||||
Філіп Скайлер[en] Річард Монтгомері † Джон Томас[en] † Вільям Томпсон[en] Джон Салліван[en] Бенедикт Арнольд Девід Вустер[en] |
Ґай Карлтон Джон Бергойн | ||||||
Військові сили | |||||||
10 000 | 700—10000 |
Одна з військових експедицій американців у ході кампанії, очолена генералом Річардом Монтгомері, вийшла з форту Тікондерога[en] та взяла в облогу й захопила форт Сен-Жан[en] і Монреаль, ледве не захопивши в полон британського генерала Ґая Карлтона. Інша експедиція, очолена Бенедиктом Арнольдом, вийшла з Кембриджа (Массачусетс) і, доклавши значних виснажливих зусиль, перейшла неосвоєні землі Мену. Два угруповання зійшлися біля міста Квебек, однак зазнали поразки від британців у битві за місто в грудні 1775 року.
Експедиція Монтгомері покинула форт Тікондерога у серпні 1775 року, а в середині вересня розпочала облогу форту Сен-Жан[en] — головного оборонного пункту британців на південь від Монреаля. Після захоплення форту в листопаді британський генерал Карлтон покинув Монреаль і перейшов до Квебека. Монтгомері взяв без бою Монреаль і виступив на Квебек з армією, що постійно зменшувала свою чисельність через завершення термінів служби у багатьох солдатів. Монтгомері підійшов під місто й там об'єднався із силами генерала Арнольда, що вирушив з міста Кембридж у Массачусетсі на початку вересня й очолював армію, знесилену й виснажену походом через Мен.
Сили двох експедицій з'єдналися у грудні 1775 року. В останній день року, 31 грудня, що відзначився сильним снігопадом, вони атакували Квебек. Битва обернулася для Континентальної армії катастрофічною поразкою: Монтгомері був убитий, Арнольд — поранений. При цьому оборонці міста зазнали незначних втрат. Після цього Арнольд із силами, що залишилися, розпочав безуспішну облогу Квебека, у ході якої успішні британські пропагандистські кампанії підсилили суспільні настрої на користь лоялістів. Водночас у Монреалі дії генерала Девіда Вустера[en], залишеного американцями, збурили як прихильників, так і противників війни за незалежність.
Велика Британія надіслала до Квебеку кількатисячний контингент на чолі з Джоном Бергойном, до якого також доєдналися гессенські найманці. Тоді генерал Карлтон розпочав контрнаступ, відкидаючи назад до форту Тікондерога дезорганізовані й виснажені епідемією віспи сили Континентальної армії. Однак американським силам вдалося зупинити британський наступ, так що 1776 року британцям не вдалося атакувати Тікондерогу. Після Квебецької кампанії, 1777 року у долині річки Гудзон відбулася Саратозька кампанія, розпочата британцями для придушення повстання Тринадцяти колоній.