Волинська гарячка
інфекційна епідемічна хвороба з групи бартонельозів / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Волинська гарячка?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Воли́нська гаря́чка (син.: гарячка окопна, траншейна, п'ятиденна пароксизмальна, молдавсько-валахська, хвороба Вернера-Гіса, англ. trench fever, quintan fever, Wolhynian fever) — гостра інфекційна хвороба, яку спричинює Bartonella quintana, Хворобу переносить та передає платтяна воша. Волинська гарячка характеризується повторними чотири-п'ятиденними нападами гарячки, болем у кістках і м'язах, розеольозним висипом.
Волинська гарячка | |
---|---|
Збудник волинської гарячки (означений стрілками) у запальному інфільтраті з численними нейтрофілами у хворого зі СНІДом і туберкульозом. Препарат з кровоносних судин шкіри, фарбування за Уортіном-Старрі, Х120. | |
Спеціальність | інфекційні хвороби і військова медицина |
Симптоми | гарячка, головний біль, артралгія, міалгія, м’язова слабкістьd, гіперсомнія, сомноленція, набряк[d], гепатомегалія, спленомегалія, тахікардія, артеріальна гіпотензія, діарея, блювання, менінгеальні симптоми, висип, лімфоаденопатія і бацилярний ангіоматоз |
Причини | Bartonella quintanad |
Метод діагностики | фізикальне обстеження, анамнез, клінічний аналіз крові, ПЛР, ІФА, реакція імунофлюоресценції і РЗК |
Ведення | антибіотик, детоксикація і анальгетики |
Препарати | доксициклін, гентаміцин, азитроміцин і цефтріаксон |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | 1C11.1 |
МКХ-10 | A79.0 |
DiseasesDB | 29814 |
eMedicine | med/2303 |
MeSH | D014205 |
Раніше ця хворобу тривало відносили до рикетсіозів, однак на сьогодні її класифікують до групи бартонельозів як і системний бартонельоз (хвороба Карріона/гарячка Оройя — перуанська бородавка), хворобу котячих подряпин, бацилярний ангіоматоз, бацилярний пурпурний гепатит. Хоча й надалі подекуди «традиційно» волинську гарячку нерідко продовжують розглядати як представника групи так званих «пароксизмальних рикетсіозів», це є застарілим і помилковим згідно багатьох етіологічних, епідеміологічних, патогенетичних та клінічних факторів. Багато бартонельозів на теперішній час вважають опортуністичними інфекціями, що відбуваються у людини при зниженні імунітету.