Взаємна зрозумілість
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Взаємна зрозумілість (через англ. mutual intelligibility) — мовознавчий термін, який показує явище, коли носії різних мовних форм можуть взаємно розуміти один одного, у той час як кожен розмовляє своєю мовою і не має попереднього знання мови іншого. Термін був введений у 1926 році американським мовознавцем Леонардом Блумфілдом.[1]
Для того, щоб особа набула базової компетенції, достатньої для розуміння другої мови, на додачу до рідної (першої) мови, потрібен значний час і зусилля через навчання та/або пряму практику. Однак для численних груп мов, які належать до однієї сім'ї (напр. скандинавські мови, у цьому випадку данська та норвезька) та мають близьку філогенію, схожі за граматикою, лексикою, вимовою чи іншими характеристиками, відповідним носіям часто відносно легко досягти певного ступеня взаєморозуміння.
Така взаємна зрозумілість існує між багатьма мовами, які географічно близькі або належать до однієї мовної сім'ї, часто в контексті діалектного континууму. Взаємно зрозумілі мови можуть бути креольськими або географічно суміжними варіантами двох незалежних мов, однак ясність між мовами може відрізнятися між окремими особами чи спільнотами залежно від їхнього знання різних регістрів і словникового запасу власної мови, їхнього інтересу чи знайомство з іншими культурами.